ВПВС в постанові від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 погодилася з висновком суду апеляційної інстанції та зазначила, що визнання недійсними результатів аукціону та укладеного за їх наслідками відповідачами спірного договору не призведе до поновлення майнових прав заявниці (до введення її як власниці у володіння квартирою), що свідчить про неефективність означених способів захисту та наявність підстав для відмови в позові у цій частині.
Натомість задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає характеру спірних правовідносин і призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними
Також, ВПВС в постанові від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц зазначила, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується лише до оспорюваних правочинів.
Якщо на виконання спірного правочину товариством сплачені кошти або передане інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не приводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння.
З викладеного вбачається, що правовідносини у справах № 908/976/19 і № 522/22473/15 не стосувалися публічних закупівель (оскарження процедури закупівлі, визнання недійсним договору, укладеному за результатами такої закупівлі та застосування наслідків його недійсності).
У постанові від 02.08.2023 у справі № 924/1288/2 ВПВС вказала, що якщо публічна закупівля завершується оформленням відповідного господарського договору, то оскаржити можна такий договір, а вимога про визнання недійсною закупівлі не є ефективним способом захисту. При цьому, оскільки процедура закупівлі завершується укладенням договору, рішення уповноваженої особи замовника, оформлене відповідним протоколом, є таким, що вичерпало дію фактом його виконання (укладенням договору).
У випадку порушення вимог законодавства при укладенні договору про закупівлю, за винятком тих, що передбачені ст. 43 «Нікчемність договору про закупівлю» ЗУ «Про публічні закупівлі», такий договір може бути визнаний недійсним в судовому порядку на підставі статей 203, 215 ЦК України, тобто є оспорюваним.
Висновків щодо застосування наслідків недійсності правочину ВПВС в постанові від 02.08.2023 у справі № 924/1288/21 не викладала.
Оскільки з часу ухвалення такої постанови суспільний контекст не змінився, а такі вади правозастосування, які б зумовлювали потребу відступити від сформульованого у цій постанові висновку, відсутні, ВПВС 23.09.2026 постановила ухвалу https://reyestr.court.gov.ua/Review/140064377 про повернення справи № 916/3559/25 на розгляд ВС.
При цьому було зауважено на наявність сформованої об'єднаною палатою КГС у складі ВС правової позиції в постанові від 06.05.2023 у справі № 905/77/21 у спорі, що виник у правовідносинах щодо здійснення публічної закупівлі (про визнання недійсними рішень тендерного комітету та договору на виконання робіт).
