Світовий банк провів дослідження "Негоди та адаптація: як українські приватні фірми виживають під час російського вторгнення" за результатами якого зробили висновок, що тільки 3% компаній від початку повномасштабного вторгнення рф в Україну закрилися, тоді як 97% не припинили свою роботу. При цьому від війни найбільше постраждали великі компанії.
"Чи можете ви собі уявити, що після цієї руйнівної війни тільки 3% компаній закрилися? 97% компаній сказали, що вони продовжують роботу, і з 97%, фактично 80%, тобто чотири з п'яти компаній сьогодні відкриті або частково відкриті, працюють, ведуть бізнес і не звільняють співробітників", - повідомив регіональний директор Світового банку з питань країн Східної Європи Аруп Банерджі.
За його словами, компанії виявилися стійкими. Багато хто зменшив потужності, але продовжують працювати, що є "дивовижною і зворушливою історією". З одного боку, йдеться про втрачений потенціал, але з іншого - про стійкість і боротьбу компаній за своє майбутнє і подальший розвиток в Україні.
Банерджі зазначив, що війна по-різному вплинула на обсяг продажу і зайнятість у секторах залежно від галузей і, зокрема, географічних локацій.
"Деякі компанії змогли відновитися краще, і краще справляються з наслідками війни. Однак перед викликами опинилися всі без винятку", - зазначив він.
Як зазначено у дослідженні в середньому в країні обсяг продажу впав на половину (53%), тоді як зайнятість скоротилася лише на чверть (26%). І що проходить червоною ниткою в результатах опитування, найбільш відчутний вплив наслідків війни відчули великі компанії з понад 100 співробітниками. 41% великих компаній повідомили про втрату активів і тільки 15% невеликих (до 19 співробітників).
Ситуація відрізняється і залежно від регіону: на сході та півдні України падіння продажу становило 70% і 63% відповідно, тоді як на заході лише 39%. Середні та дрібні компанії виявилися більш стійкими, оскільки могли краще перебудовуватися і гнучкіше реагувати.
У розрізі галузей найбільш серйозного впливу зазнали будівництво і промисловість, але також постраждала і сфера туризму. У результаті повномасштабного вторгнення в Україні прискорилося падіння виробництва сталі. Значення мало й те, що низка сталеплавильних підприємств були розташовані близько до лінії фронту. При цьому, після зими в Україні обсяги виробництва сталі знову почали зростати. Водночас виробники дерев'яних меблів, більшість з яких має фабрики в західній частині України, змогли отримати прибуток, зокрема, й завдяки заміщенню російських і білоруських підприємств, що пішли з ринку через санкції.
75% експортерів знизили обсяги через проблеми з логістикою і розрив ланцюжків поставок, зокрема скорочення доступу до портів Чорного моря. Також 66% імпортерів сировини і проміжних галузевих ресурсів знизили або припинили обсяги поставок, з них - 80% найбільших.
"Експорт здійснюється наземними шляхами, зрозуміло, сухопутними шляхами до Польщі та Румунії, портів Дунайського кластера та польських портів, але обсяги, які йдуть через них, є значно меншими", - зазначив Банерджі.
Близько половини всіх підприємств і серед них 69% великих (понад 100 співробітників) уже зіткнулися або можуть зіткнутися найближчим часом із фінансовими проблемами. Головними бар'єрами на шляху отримання фінансування є невизначеність, високі відсоткові ставки і необхідність забезпечення заставами, - йдеться в дослідженні.
Банерджі розповів, що опитані для дослідження члени Американської торговельної палати та Європейської бізнес-асоціації - транснаціональні компанії - не тільки зберегли інвестиції в Україні, а й не зменшили їх. Деякі компанії збільшують свої інвестиції, спрямовуючи їх переважно в реконструкцію, але також і купівлю нових активів.
