Хмельницький апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу батька у справі про призначення його опікуном недієздатної повнолітньої доньки
Житель Шепетівського району звернувся до суду із заявою про визнання його повнолітньої доньки недієздатною та призначення його її опікуном.
Він пояснив, що донька з дитинства має інвалідність І групи Б довічно у зв’язку з хронічним психічним захворюванням. Вона потребує постійного стороннього догляду, допоміжних і технічних засобів пересування. Через стан здоров’я мати не може виконувати обов’язки опікуна, тому батьки дійшли згоди, що ці обов’язки виконуватиме батько.
Виконавчий комітет селищної ради надав подання про можливість призначення його опікуном у разі визнання доньки недієздатною.
Полонський районний суд Хмельницької області заяву задовольнив частково: визнав доньку заявника недієздатною, однак відмовив у призначенні батька її опікуном і передав її під опіку органу опіки та піклування.
Чоловік оскаржив це рішення до апеляційного суду й просив задовольнити заяву повністю. Він вказав, що суд першої інстанції помилково відмовив у призначенні його опікуном, посилаючись на можливість ухилeння від мoбілізації. За його словами, він отримав відстрочку від призoву на вiйськову службу до завершення мoбілізації, як батько, що утримує повнолітню дитину, яка є особою з інвaлідністю І групи.
Апеляційний суд звернув увагу, що відповідно до п. 3.1 Правил опіки та піклування при призначенні опікуна враховуються його можливості виконувати опікунські обов’язки та стосунки з підопічним. Опікун призначається за його згодою і, як правило, з числа родичів або близьких осіб підопічного.
За статтею 67 Цивільного кодексу України опікун зобов’язаний дбати про підопічного, створювати належні побутові умови, забезпечувати догляд і лікування, а також вчиняти правочини від його імені та захищати його цивільні права й інтереси.
В апеляційному суді заявник пояснив, що його дружина працює у Київській області та приїжджає додому лише на вихідні. Крім того, їй фізично складно доглядати за донькою у побуті (садити її в крісло колісне, перекладати на ліжко тощо), тому батьки домовилися, що опіку над донькою здійснюватиме батько.
«Представлені докази засвідчують, що саме заявник впродовж життя доньки дбає про неї, створює їй необхідні побутові умови, забезпечує їй належний догляд та лікування. У справі відсутні дані, що його поведінка та інтереси суперечать інтересам повнолітньої доньки, яка потребує опіки», – констатував апеляційний суд.
Колегія суддів також зауважила, що чоловік вже отримав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 7 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мoбілізаційну підготовку та мoбілізацію» до завершення мoбiлізації, тому призначення його опікуном не матиме наслідком ухилeння від мoбілізації.
Відтак апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу заявника та призначив його опікуном недієздатної доньки.
З повним текстом постанови у справі № 681/916/25 можна ознайомитися у ЄДРСР.
