Суд, у контексті оцінки доказів, поданих Товариством на обґрунтування заяви, а також заперечень Банку, звертається до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, зокрема, такого змісту: « 127. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19)»;
« 133. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку»;
« 135. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18»;
« 145. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права»;
« 147. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо».
Верховний Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Верховний Суд виходить з того, що згідно з Актом наданих послуг за Договором про надання правової допомоги від вартість послуг адвокатського об`єднання за вказаним договором за здійснення представництва Клієнта в Касаційному господарському суді (третя інстанція) у справі №910/3353/24 складає 120 000 грн. У заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу Товариство зазначило, що у межах розгляду цієї справи в суді касаційної інстанції (новий розгляд) Адвокатським об`єднанням Товариству були надані такі послуги: (1) вивчення змісту касаційної скарги Банку; (2) підготовка відзиву на касаційну скаргу; (3) представництво інтересів Клієнта у судовому засіданні, призначеному на 06.10.2026.
Водночас, Суд враховує, що, по-перше, правова позиція Товариства стала і не зазнавала змін протягом розгляду спору у судах першої та апеляційної інстанціях, ураховуючи повторний розгляд справи, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, по-друге, адвокатка, в тому числі, як убачається з матеріалів справи надавала правову допомогу Товариству у судах першої та апеляційної інстанцій (складала та підписувала клопотання, відзив, приймала участь у судових засіданнях) тому, відповідно, обізнана у справі з усіма деталями, що з неї випливають, по-третє, обсяг відзиву (8 сторінок, з яких фактично 6 сторінок містить обґрунтування щодо доводів касаційної скарги). За наведеного, на переконання Суду, покладення всієї суми витрат у повній мірі не відповідає принципам справедливості, розумності, реальності та необхідності, адже вивчення змісту касаційної скарги включає в себе і підготовку відзиву на касаційну скаргу, у цьому випадку, з огляду на предмет договору про надання правової допомоги, укладений з адвокатом. Таким чином, керуючись зазначеними у пунктах 65-67 цієї постанови (додаткової) критеріями, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши заяву Товариства та документи щодо витрат на професійну правничу допомогу, а також заперечення Банку, колегія суддів касаційної інстанції, з огляду на міркування, викладені у цій постанові (додатковій), дійшла висновку про не покладення на позивача всієї заявленої суми витрат на правничу допомогу у суді касаційної інстанції в розмірі 120 000 грн, та покладення витрат у розмірі 20 000 грн.
Додаткова постанова ВС КГС від 26 жовтня 2026 року у cправі №910/3353/24 https://reyestr.court.gov.ua/Review/140915030
