Корабельний районний суд міста Миколаєва визнав військовослужбовця винним в умисному вбивстві.
Деталі резонансної справи повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок суду від 13 січня.
3 березня 2022 року близько 23.00 в Корабельному районі Миколаєва за порушення комендантської години затримали чоловіка. Його доставили до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу військового управління) за порушення комендантської години.
У приміщенні знаходився обвинувачений, учасник бойових дій, який перебував у резерві військової частини і наразі займався охороною центру.
Було прийнято рішення перевести затриманого до будинку культури «Корабельний» і залишити там до наступного ранку, до закінчення комендантської години.
Супроводити порушника мали двоє озброєних військовослужбовців. Але обвинувачений зголосився піти з ними, кажучи, що має більше досвіду, і захопив свій автомат, хоча йому ніхто не доручав конвоювання.
Далі сталося так, що конвоїри трохи відстали, бо забирали речі затриманого. На вулиці вони йшли позаду, на відстані близько 10 метрів від обвинуваченого і затриманого.
Стоячи біля світлофору справа на перехресті вулиць військовслужбовець на ґрунті раптово виниклого неприязного ставлення зробив два постріли в голову затриманого і тулуб. Від поранень людина загинула на місці. Коли туди добігли конвоїри, то обвинувачений сказав, що потерпілий хотів утекти.
В судовому засіданні чоловік вину не визнав. Розповів, що розпитував потерпілого хто він такий, звідки та чи є він диверсантом, тому що була інформація, що в Миколаїв проникла група диверсантів, тому він почувався напружено. Потім він оглянувся за конвоїрами і отримав удар в область лівого ока. Потерпілий мав зв’язані руки, тому обвинувачений припускає, що він міг ударити його головою. Далі затриманий нібито намагався втекти. Обвинувачений нібито крикнув йому «стій», але той не зупинився. Було темно, нічого не видно і він, обвинувачений, вистрілив двічі у напрямку звуку кроків, при цьому не бачив ні потерпілго, ні його силует. Зробив саме два, а не один постріл, тому, що так звик стріляти одиночними пострілами, але декілька разів, бо стрільба одиночними пострілами є ефективнішою за стрільбу чергами. Зброя у нього була у бойовому положенні, оскільки таке розпорядження (постійно носити зброю у бойовому положенні) він отримав від керівництва територіального центру.
Обвинувачений намагався переконати суд, що умислу на вбивство не мав, стріляв неприцільно, на звук капців затриманого. Стріляв, бо йде війна і затриманий напав на нього та хотів утекти.
Однак інші свідки з числа військових таку версію подій не підтвердили.
Один із конвоїрів описував, що потерпілий був вдягнений по-домашньому, на ногах мав капці, руки були зв’язані за спиною, вів себе спокійно, агресії не виказував.
Інший конвоїр розповів, що чув розмову між потерпілим та обвинуваченим, останній у підвищеному тоні говорив, що не треба було виходити на вулицю у комендантську голину, а той відповів, що порушив ненавмисно, просив нічого з ним не робити, спротиву при цьому не чинив.
Мати вбитого суду пояснила, що її син вдень пішов із дому до лікарні, оскільки погано себе почував. А потім почався обстріл міста і він перечікував у сховищі й не зміг вчасно, до початку комендантської години, повернутися додому.
Суд вважає, що вина обвинуваченого підтверджується доказами, у тому числі показаннями свідків, які є послідовними і не містять суттєвих суперечностей.
У той же час суд критично ставиться до версію обвинуваченого, що потерпілий напав на нього. Єдиним порушенням загиблого було знаходження на вулиці в період дії комендантської години, під час затримання він вів себе спокійно, не виявляв агресії, не мав при собі підозрілих предметів. Його затримали тільки через порушення комендантської години. Під час конвоювання руки в потерпілого були зв`язані за спиною, на ногах було взуття, що не призначено для бігу, — домашні капці. А конвоювання здійснювалося, враховуючи обвинуваченого, трьома військовослужбовцями, озброєними автоматами.
Жоден із очевидців не підтвердив показання обвинуваченого, навпаки, вони говорили, що не бачили такого нападу та не чули подібних звуків. Також свідки не підтвердили показання обвинуваченого в частині його крику «стій» на адресу потерпілого. Більше того, жоден з п’яти допитаних свідків, включаючи працівників центру комплектування, не вказував, що одразу після інциденту обвинувачений повідомляв про напад на нього, хоча ця обставина мала бути дуже важливою.
Обвинувачений обстежувався у медичній частині СІЗО. Згідно з медичкою довідкою, виявлена у нього гематома отримана під час затримання, а не у результаті нападу. Суд зазначає, що ця довідка, в першу чергу, підтверджує саме наявність тілесного ушкодження і не може беззаперечно свідчити про його походження, але в сукупності із показаннями свідків не підтверджує факт нападу потерпілого на обвинуваченого.
Суд призначив покарання у виді 9 років позбавлення волі. Чоловік із моменту події утримується під вартою.
