Рішення ВП ВС у справі № 320/10955/23 від 13.03.2025 https://t1p.de/39eef
Позивач просив визнати протиправними дії ВС щодо припинення нарахування та сплати йому, судді ВС, суддівської винагороди. Пр цьому зазначив, що чинне законодавство не передбачає зупинення виплати суддівської винагороди суддям, які проходять військову службу в ЗСУ.
ВП ВС не погодилася з доводами позивача з огляду на таке.
При співвідношенні норм ч.3 ст.119 КЗпП та ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» слід мати на увазі, що вони є самостійними, регулюють різні правовідносини, а тому при їх застосуванні неприйнятні правила щодо застосування загальної та спеціальної норми.
При цьому, у правовому регулюванні статусу судді немає норми, яка б визначала, які гарантії має суддя, якщо він, виконуючи військовий обов`язок по захисту Батьківщини, поступив на військову службу.
Як і здійснення правосуддя, військова служба є публічною. Суддя, поступивши на військову службу, здійснює функції, які притаманні цьому виду публічної служби, і така служба підлягає оплаті відповідно до умов, передбачених законом для неї. Засада оплати праці - «праця оплачується за виконану роботу (трудову функцію)» - застосовна і в цьому випадку. Виконання одного виду публічної служби із застосуванням порядку оплати трудової функції, встановленого для іншого виду публічної служби, навпаки, суперечило б такій засаді.
Таким чином, у разі проходження суддею військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також в інших випадках, передбачених ч.2 ст.39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», за ним зберігається місце роботи і посада на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичного звільнення. У цей період на суддю поширюється статус військовослужбовця, визначений нормативно-правовими актами, зокрема, гарантії правового і соціального захисту військовослужбовців, а суддівська винагорода судді не виплачується.
