Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Луспеника Д. Д., суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,Лідовця Р. А.,
https://reyestr.court.gov.ua/Review/108553648
Позивач звернувся до суду з позовом про зменшення обов'язкової частки у спадщині та поділ спадкового майна.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 23 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 липня 2022 року, у задоволенні даного позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на обґрунтування підстав для зменшення обов'язкової частки у спадщині непрацездатних батьків спадкодавця. Зібрані у справі докази свідчать про те, що відносини між спадкоємцями, які мають право на обов'язкову частку та спадкодавцем були приязними та родинними. Відповідачі є особами похилого віку, непрацездатними, а померлий був забезпеченою у фінансовому сенсі людиною, а отже, твердження позивача про те, що відповідачі не допомагали померлому матеріально, не свідчать про наявність підстав для зменшення їх обов`язкової частки у спадковому майні.
Суди дали оцінку тим обставинам, що померлий з 01 вересня 2004 року отримував пенсію за інвалідністю, був особою з інвалідністю першої групи та потребував побутового та медичного догляду, однак міг працювати на дому. Станом на 2004 рік, у якому спадкодавцю було встановлено інвалідність першої групи, його матері було 63 роки, а батьку - 64 роки, тобто вже на той час вони були особами похилого віку. Оскільки позивач та його дружина здійснювали повноцінний догляд за спадкодавцем, що свідчить про те, що він не потребував додаткового догляду з боку його батьків, які були особами похилого віку.
Верховний Суд залишив дані рішення судів першої та другої інстанції в силі, зокрема зазначивши
При вирішенні спорів про зменшення розміру обов'язкової частки у спадщині встановленню та оцінюванню судом підлягає характер відносин між спадкодавцем та спадкоємцем, інші обставини, що мають істотне значення. Зокрема ними може вважатися тривала відсутність спілкування між спадкодавцем і спадкоємцем, неприязні стосунки, зумовлені аморальною поведінкою спадкоємця тощо.
Зменшення розміру обов'язкової частки в спадщині полягає у пропорційному зменшенні частки такого спадкоємця.
Отже, аналіз вказаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що заявляючи вимоги про зменшення розміру обов'язкової частки, позивач повинен довести суду та підтвердити належними і допустимими доказами підстави такого зменшення, зокрема, відсутність або негативний характер відносин між спадкоємцями та спадкодавцем, неприязні стосунки в зв`язку з аморальною поведінкою спадкоємця тощо.
Відповідно до частини першої статті 1241 ЦК України розмір обов`язкової частки у спадщини може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.
При вирішенні спорів про зменшення розміру обов'язкової часткиу спадщині встановленню та оцінюванню судом підлягає характер відносин між спадкодавцем та спадкоємцем, інші обставини, що мають істотне значення. Зокрема ними може вважатися тривала відсутність спілкування між спадкодавцем і спадкоємцем, неприязні стосунки, зумовлені аморальною поведінкою спадкоємця тощо.
Зменшення розміру обов`язкової частки в спадщині полягає у пропорційному зменшенні частки такого спадкоємця.
Отже, аналіз вказаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що заявляючи вимоги про зменшення розміру обов`язкової частки, позивач повинен довести суду та підтвердити належними і допустимими доказами підстави такого зменшення, зокрема, відсутність або негативний характер відносин між спадкоємцями та спадкодавцем, неприязні стосунки в зв`язку з аморальною поведінкою спадкоємця тощо.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі № 707/2048/17, від 23 січня 2020 року у справі № 497/51/18, від 31 березня 2021 року у справі № 637/882/19 (провадження № 61-8090св20).
