В оспорюваному рішенні ВККС свій висновок про невідповідність позивачки критеріям доброчесності пов`язувала також із тим, що вона не повідомляла учасників судових процесів під головуванням судді, родич якого є обдарованим згідно зі згаданим договором дарування, про укладення цього договору, що ВККС оцінила як приховування позивачкою цієї інформації, покликаючись при цьому на ч. 2 ст. 44 Правил адвокатської етики.
Стаття 44 цих Правил орієнтує адвокатів на дотримання принципів чесності та порядності під час здійснення професійної діяльності в суді, зокрема, передбачає, що адвокат має поважати процесуальні права адвоката, який представляє іншу сторону, і не вдаватись до дій, що грубо порушують останні.
Водночас жодного процесуального механізму для адвокатів щодо повідомлення сторін у справі та їх адвокатів про існування обставин, які, на думку поміркованої, розумної, законослухняної та поінформованої людини, могли би здатися такими, що створюють конфлікт особистих інтересів судді з його професійними обов`язками, чинне законодавство не визначає.
ВПВС в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/126803144 від 20.03.2025 у справі № 990/134/24 наголосила на тому, що підставою для відмови кандидату на посаду судді в наданні відповідної рекомендації можуть бути не просто сумніви членів Комісії у доброчесності кандидата, а обґрунтовані сумніви, тобто такі, які ґрунтуються не на припущеннях, а на оцінці фактичних даних, і які спростовували б доводи кандидата або вказували б на їх суперечність або алогічність (беззмістовність).
Тому Велика Палата не погодилась з тим, що висновок ВККС про те, що позивачка, приховавши інформацію про укладення договору дарування земельної ділянки від учасників судових процесів під головуванням судді, родич якого є обдарованим згідно із цим договором, грубо порушила процесуальні права адвокатів, які представляли іншу сторону у справах, має належне обґрунтування та підстави.
