02.09.2020 ВП ВС
№ 1-331/2009 Критерії при дослідженні питання можливості використання позасудових показань свідка. Смерть свідка
https://reyestr.court.gov.ua/Review/91460943
14. Згідно з послідовною практикою ЄСПЛ необхідним елементом справедливості судового провадження є наявність в обвинуваченого можливості реалізувати своє право за підпунктом «d» пункту 3 статті6 Конвенції шляхом безпосереднього допиту свідка в присутності судді, який ухвалює остаточне рішення у справі.
Міжнародна судова установа зазвичай констатує порушення принципу безпосередності у випадках, коли склад суду повністю змінювався, однак новий склад суду не допитував свідків обвинувачення (рішення від 07березня 2017року у справі «Церовшек та Божичнік проти Словенії», заяви№68939/12 та №68949/12, пункти 4448; рішення від21квітня 2009року у справі «Гутеан проти Румунії», заява№53150/12, пункти 7073; рішення від25липня 2019року у справі «Сванідзе проти Грузії», заява№37809/08, пункти 3538).
15. Водночас відповідно до сформованих ЄСПЛ правових позицій сам по собі факт використання національним судом як допустимих доказів показань свідків без допиту їх у судовому засіданні не є безумовною підставою для визнання судового провадження несправедливим. Для оцінки в означених випадках процедури розгляду справи з точки зору дотримання вимог статті6Конвенції Суд розробив загальні критерії, зміст яких викладено в рішеннях у справах «Аль-Хаваджа та Тахері проти Сполученого Королівства» від15грудня 2011року (заяви № 26766/05 та 22228/06, пункти 119147), Шачашвілі проти Німеччини від15грудня 2015року (заява№9154/10, пункти 110131), «Боєць проти України» від 30січня 2018року (заява №20963/08, пункти7476).
Наведені критерії полягають у з`ясуванні таких питань: чи існували достатні підстави для неявки свідка в судове засідання та визнання допустимими доказами показань відсутнього свідка (рішення у справі «Шачашвілі проти Німеччини», пункти 119125); чи були показання відсутнього свідка єдиною або вирішальною підставою для засудження, достатньо вагомою, щоб визнання їх допустимим доказом могло створити перешкоди для сторони захисту (це ж рішення, пункти 116, 119, 126147); чи існували достатні врівноважуючі фактори, в тому числі надійні процесуальні гарантії, здатні компенсувати недоліки, з якими зіткнулася сторона захисту у зв`язку з неможливістю перевірки показань у судовому засіданні (рішення у справі «Шачашвілі проти Німеччини», пункт147).
Зазначені врівноважуючі фактори мають забезпечувати належну оцінку достовірності свідчень (це ж рішення, пункт147). Важливою гарантією забезпечення загальної справедливості судового розгляду є, зокрема, можливість допиту стороною захисту свідка, котрий у подальшому не з`явився в судове засідання, під час досудового слідства в ході процесуальних дій, зафіксованих із застосуванням відеозапису (рішення у справах «Шачашвілі проти Німеччини», пункт130; «Чмура проти Польщі» від03квітня 2012року, заява№18475/05, пункти 19, 50).
16. Сформовані практикою ЄСПЛ правила реалізації права обвинуваченого за підпунктом «d»пункту3 статті6Конвенції узгоджуються з нормами національного кримінально-процесуального закону, які діяли на час розгляду судом справи і постановлення вироку.
Зокрема, відповідно до закріплених у статті257КПК1960року принципів безпосередності й усності судового розгляду суд першої інстанції при розгляді справи повинен був безпосередньо дослідити докази, в тому числі допитати свідків.
За змістом статті 306 КПК 1960 року оголошення судом показань свідка, даних під час досудового слідства, передбачалось як виняток із загального правила щодо необхідності його безпосереднього допиту в судовому засіданні і могло застосовуватися виключно у випадках, передбачених законом. Згідно з пунктом2 частини першої зазначеної статті в разі неприбуття свідка до суду дослідження його показань, даних слідчому, прокурору, допускалося лише в разі, якщо явка цієї особи з тих або інших причин неможлива. Поважними причинами, що зумовлюють таку неможливість, могли визнаватися обставини, які об`єктивно перешкоджали свідку з`явитися в судове засідання впродовж тривалого часу, тяжка хвороба, смерть, переїзд за кордон на постійне проживання, війна, стихійне лихо, інша надзвичайна ситуація тощо.
17. Хоч оцінка конкретних обставин як поважних чи неповажних причин неприбуття особи й залежно від цього прийняття рішення про оголошення її показань, даних на попередній стадії процесу, чи забезпечення безпосереднього сприйняття свідчень становили дискреційні повноваження суду, однак існування відповідних обставин належало до предмета перевірки під час судового розгляду і мало підтверджуватися доказами. В інших випадках неприбуття свідка суд зобов`язаний був діяти відповідно до вимог статей70, 71КПК 1960року, тобто вживати визначених цими статтями заходів для його допиту в судовому засіданні, в тому числі шляхом примусового приводу і притягнення до відповідальності за неявку до суду без поважних причин.
02.03.2023 ККС ВС
№ 525/1207/20 Показання на слідчому експерименті можуть використовуватися в суді у випадку смерті
https://reyestr.court.gov.ua/Review/109395430
У разі неможливості здійснення безпосереднього допиту свідка в судовому засіданні внаслідок смерті останнього на момент розгляду справи протокол слідчого експерименту з показаннями цього свідка може бути покладено судом в основу вироку.
10.09.2020 ККС ВС
№ 766/19891/17 Позасудові показання - протокол допиту, слідчий експеримент. Випадок, коли суд допустив як доказ позасудові показання потерпілого через його смерть.
https://reyestr.court.gov.ua/Review/91555090
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 97 КПК України суд має право визнати допустимим доказом показання з чужих слів незалежно від можливості допитати особу, яка надала первинні пояснення, у виняткових випадках, якщо такі показання є допустимим доказом згідно з іншими правилами допустимості доказів. При прийнятті цього рішення суд, зокрема, зобов`язаний враховувати можливість допиту особи, яка надала первинні пояснення, або причини неможливості такого допиту.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 97 КПК України визначено, що суд має право визнати неможливим допит особи, зокрема, якщо вона відсутня під час судового засідання внаслідок смерті або через тяжку фізичну чи психічну хворобу.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, на час судового розгляду потерпілий ОСОБА_8 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть (актовий запис № 589 від 23 квітня 2019 року), а тому його показання не могли безпосередньо сприйматися в судовому засіданні.
За таких обставин місцевий суд, керуючись ст. 97 КПК України, допитав у судовому засіданні свідка ОСОБА_9 , якій ОСОБА_8 за життя розповідав про обставини нападу на нього, а також послався у своєму рішенні на дані протоколу допиту потерпілого від 28 серпня 2017 року та протоколу проведення слідчого експерименту від 05 жовтня 2017 року за участю потерпілого. При цьому інші докази, покладені в основу обвинувального вироку, судом досліджувались безпосередньо та з дотриманням норм процесуального закону.
Ураховуючи вищевказане, колегія суддів дійшла висновку, що доводи захисника про порушення принципу безпосередності дослідження доказів є необґрунтованими і в даному випадку не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.
19.02.2021 АП ВАКС
№ 487/5684/19 Щодо використання позасудових показань померлого свідка.
https://reyestr.court.gov.ua/Review/95263495
58.ЄСПЛ сформулював загальні принципи, які мають застосовуватись у справах, коли свідок обвинувачення не був присутнім у судовому засіданні, а попередньо надані ним показання були визнані допустимим доказом, в рішеннях у справах Al-KhawajaandTaheryv.TheUnitedKingdom [GC], заяви №26766/05 та №22228/06, ЄСПЛ 2011, Schatschaschwiliv.Germany [GC], заява №9154/10, ЄСПЛ 2015, Setonv.TheUnitedKingdom, заява №55287/10, §57-59, від 31.03.2016, «Боєць проти України», заява №20963/08, §74-76, від 30.01.2018, «Гарбуз проти України», §34, заява №72681/10, від 19.02.2019.
59.Виходячи з практики ЄСПЛ, для оцінки допустимості показань відсутнього свідка потрібно виконати трискладовий тест («тест Аль-ХаваджаіТахері»), з`ясувавши такі обставини:
1)чи існували поважні причини для неявки свідка до суду та відповідно для прийняття показань недопитаного відсутнього свідка як доказів. Однією з поважних причин неявки особи ЄСПЛ визнає її смерть (наприклад, рішення у справі «Тіхак проти України», заява №59937/08, від 18.12.2018, §45);
2)чи були показання відсутнього свідка єдиною або вирішальною підставою для засудження обвинуваченого. Правило «єдиного або вирішального доказу» означає, що визнання вини обвинуваченого виключно або переважно ґрунтується на показаннях свідків, яких обвинувачений не може допитати на будь-якій стадії провадження. У цьому контексті слово «вирішальний» слід розуміти вузько як таке, що вказує на доказ такої значущості або важливості, який, вірогідно, може стати вирішальним для результату розгляду справи. Якщо неперевірені показання свідка підтверджуються іншими доказами, вирішення питання, чи є вони вирішальними буде залежати від сили підтверджуючих доказів: чим більш вагомими будуть інші обвинувальні докази, тим менша вірогідність визнання показань відсутнього свідка вирішальними;
3)чи існували достатні врівноважуючі фактори, у тому числі вагомі процесуальні гарантії, здатні компенсувати незручності, спричинені стороні захисту в результаті допуску доказу, та забезпечити щоб судовий розгляд у цілому був справедливим. Зокрема, суд має вжити заходи, які здатні забезпечити справедливу та належну оцінку надійності такого доказу (Schatschaschwiliv.Germany [GC], заява №9154/10, §125). Обсяг врівноважуючих факторів, необхідних для того, щоб судовий розгляд вважався справедливим, буде залежати від вагомості показань відсутнього свідка. Чим важливішими є ці показання, тим вагомішими мають бути врівноважуючі фактори для того, щоб провадження в цілому могло вважатися справедливим (зокрема, згадане рішення у справі Setonv.TheUnitedKingdom, §59). Такими врівноважуючими факторами ЄСПЛ серед іншого визнає: (1)наявність у суду доказів, що підтверджують позасудові показання відсутнього свідка (показання осіб, яким відсутній свідок розповідав про те що сталось, одразу після події; речові докази); (2)надання захисту можливості допитати свідка на стадії досудового розслідування (очна ставка між відсутнім свідком та обвинуваченим); (3)надання можливості обвинуваченому викласти власну версію подій та оспорити надійність відсутнього свідка (згадані вище рішення у справах «Гарбуз проти України», §43; «Тіхак проти України», §46-50).
60.На необхідності застосування цього тесту при дослідженні позасудових показань померлого свідка наголосив ККСВС у постанові від 02.12.2020 у справі №279/746/17. В інших справах Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції, який використав позасудові показання померлих свідків, посилаючись на зазначений тест (постанова від 04.10.2018 у справі №398/1257/16-к), чи безпосередньо застосовував цей тест при оцінці законності використання показань відсутнього свідка (наприклад, постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.09.2020 у справі №1-331/09, ухвали ККСВС від 17.12.2019 у справі №212/11316/2012 та від 10.11.2020 у справі №537/2068/16-к, постанова ККС ВС від 19.11.2019 у справі №750/5745/15-к). Хоч ряд судових рішень Верховного Суду стосувались дослідження позасудових показань за положеннями КПК 1960 року, проте викладені у них висновки є релевантними обставинам цього провадження в контексті оцінки відповідності Конвенції використання позасудових свідчень.
61.З наведених мотивів, Суд застосовує зазначені критерії для перевірки правильності висновків суду першої інстанції щодо визнання допустимим доказом показань відсутнього свідка ОСОБА_13 , наданих ним прокурору та слідчому під час досудового розслідування.
(1)Чи існували поважні причини неявки свідка ОСОБА_13 у судове засідання та для прийняття у зв`язку з цим показань недопитаного судом відсутнього свідка як доказу?
62.Обставиною, що об`єктивно унеможливила допит ОСОБА_13 в суді, була смерть останнього. Так, ОСОБА_13 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто ще до моменту надходження (07.10.2019) матеріалів цього кримінального провадження до Вищого антикорупційного суду (том2 а.с.263, том5 а.с.76, том1 а.с.72). При цьому обставин, які свідчили б про ймовірну неможливість в майбутньому провести допит ОСОБА_13 в суді (тяжка хвороба тощо), в матеріалах провадження немає. Отже, існували поважні причини для прийняття судом як доказу позасудових показань померлого свідка ОСОБА_13
(2)Чи були показання померлого свідка ОСОБА_13 єдиним та вирішальним доказом для засудження ОСОБА_5 .?
63.Висновки суду першої інстанції щодо вини ОСОБА_5 не ґрунтуються виключно або переважно на показаннях свідка ОСОБА_13 , що свідчить про те, що ці показання не є єдиним та вирішальним доказом. З вироку вбачається, що суд першої інстанції обґрунтовував винуватість ОСОБА_5 такими доказами у їх сукупності та взаємозв`язку: (1)протоколи за результатами проведення НСРД від 22.03.2019, від 26.03.2019, від 29.03.2019, від 01.04.2019 (том2 а.с.122-124, 131-136, 143-146, 189-194, 203-206, 214-216, 226-228); (2)додатки до протоколів у вигляді дисків з відео- та аудіозаписами за результатами НСРД від 20.03.2019, від 26.03.2019, від 29.03.2019 (том2 а.с.125, 147), (3)протокол огляду та вручення грошових коштів від 29.03.2019 (том2 том10-19), (4)протокол обшуку з додатком у вигляді картки пам`яті з відеозаписом проведення обшуку (том2 а.с.26-33, 39), (5)рапорт ОСОБА_15 від 15.03.2019 (том1 а.с.188), (6)заява ОСОБА_13 про вчинення злочину від 18.03.2019 (том1 а.с.190), (7)судові показання свідка ОСОБА_12 , (8)копії матеріалів цивільної справи №521/11171/17 (том4).
64.Фактичні дані, що містяться у зазначених доказах, узгоджуються між собою та показання ОСОБА_13 не суперечать жодному з них.
65.Вирішальними доказами вини ОСОБА_5 є аудіо- та відеозаписи за результатами проведення НСРД і обшуку службового кабінету, які дозволяють суду об`єктивно та безпосередньо сприймати події, які мали місце 29.03.2019 за участю ОСОБА_13 та ОСОБА_5 , та надати їхнім діям належну оцінку. На відеозаписах та в протоколах за результатами проведення НСРД та обшуку службового кабінету зафіксовано обставини зустрічі 29.03.2019 ОСОБА_13 та ОСОБА_5 , зміст розмови, факт передачі ОСОБА_13 неправомірної вигоди ОСОБА_5 та обставини подальшого її вилучення в ході проведення обшуку. З цих підстав показання ОСОБА_13 не мають будь-якого вирішального впливу на результати розгляду кримінального провадження по суті, адже вони не містили та могли містити нової доказової інформації, а лише б дублювали фактичні дані, зафіксовані за допомогою згаданих вище доказів. Крім цього, обставини зустрічі ОСОБА_5 та ОСОБА_13 20та 23березня 2019року також зафіксовані за допомогою НСРД на відеозаписи, які були досліджені судом.
66.Вказані протоколи з додатками у вигляді носіїв з аудіо- та відеозаписами були відкриті стороні захисту в порядку статті 290КПК (том1 а.с.229-234) та досліджені судом.
67.При цьому протоколи за результатами проведення НСРД у вигляді аудіо- та відеоконтролю особи, контролю за вчиненням злочину від 22.03.2019, від 26.03.2019 та від 29.03.2019 були складені ОСОБА_15 , який за клопотанням сторони захисту 10.06.2020 був допитаний в суді.
68.Щодо обставин зустрічей ОСОБА_13 та ОСОБА_5 , що мали місце до звернення до правоохоронних органів, факт яких підтвердив (не заперечував) ОСОБА_5 , вони встановлені на підставі судових показань свідка ОСОБА_12 зі слів ОСОБА_13 . У цій частині показання ОСОБА_12 є показаннями з чужих слів (стаття97КПК) та суд першої інстанції здійснив їх ретельну перевірку на предмет допустимості. Показання ОСОБА_12 та ОСОБА_13 в частині їхніх дій під час та після перших двох зустрічей є логічними, послідовними, узгоджуються з іншими доказами та між собою щодо обставин, які мають правове значення.
(3)Чи існували достатні врівноважуючі фактори, здатні компенсувати незручності, спричинені стороні захисту в результаті допуску показань відсутнього свідка ОСОБА_13 , та в цілому забезпечити справедливість судового розгляду?
69.Під час провадження обвинувачений мав достатньо часу та можливостей, щоб підготувати свій захист та викласти власну версію подій, надати докази неправдивості версії обвинувачення, спростувати чи поставити під сумнів достовірність показань ОСОБА_13 , вказати на будь-які неузгодженості в його показаннях, а також суперечності з іншими доказами. Так, 01.04.2019 ОСОБА_5 було повідомлено про підозру та в цей же день він відмовився надавати показання, скориставшись правом на мовчання (про що в суді першої інстанції повідомив прокурор і це не заперечувалось стороною захисту). Ненадання ОСОБА_5 показань з об`єктивних причин унеможливило проведення одночасного допиту між ним та ОСОБА_13 відповідно до частини9 статті224КПК. Також обвинувачений не ініціював проведення за його участі допиту ОСОБА_13 в порядку частини6 статті223, частини1 статті220 КПК з наведенням переліку питань, які підлягали з`ясуванню у ОСОБА_13 . Будь-яких заяв чи скарг щодо провокації злочину на стадії досудового розслідування обвинувачений не подавав. Лише під час судового розгляду захист заявив про провокацію злочину (клопотання захисника ОСОБА_7 від 02.07.2020 том5 а.с.191-193) та 21.07.2020 ОСОБА_5 надав суду показання, в яких виклав власну версію подій, зазначивши, зокрема про провокацію злочину зі сторони ОСОБА_13 . При цьому ОСОБА_5 відповідно до встановленого судом порядку дослідження доказів допитувався останнім, після дослідження судом абсолютно всіх доказів, сторона захисту мала можливість брати участь у їх дослідженні шляхом ставлення запитань свідкам, висловлювання зауважень та надання пояснень щодо кожного дослідженого судом доказу. Зокрема, захист подав шість заяв про недопустимість доказів. На всі питання, порушені захистом, у заявах та клопотаннях суд першої інстанції надав відповідь у вироку або в окремих ухвалах.
70.Під час судового розгляду захист звернув увагу суду на протиріччя між оголошеними показаннями ОСОБА_13 та судовими показаннями ОСОБА_12 в частині: (1)місця зустрічі ОСОБА_12 та ОСОБА_13 перед початком надання правової допомоги у цивільній справі ( ОСОБА_12 зазначив, що випадково зустрів ОСОБА_13 в Малиновському районному суді міста Одеси, а в протоколі допиту свідка ОСОБА_13 від 18.03.2019 зазначено, що ОСОБА_12 звернувся до ОСОБА_21 за правовою допомогою у цивільній справі); (2)порядку звернення до УСБУ в Одеській області ( ОСОБА_12 пояснив, що зустріч з працівниками СБУ організував ОСОБА_13 біля його будинку, а в протоколі допиту ОСОБА_13 вказано, що зустрічались в офісі адвоката ОСОБА_21 ). Ці доводи захисту стосуються різних подій та не виключають повідомленні свідками фактичні дані. Наведені на думку захисту розбіжності в цілому не впливають на достовірність показань ОСОБА_13 та наданих стороною обвинувачення доказів, а також не мають жодного впливу на кваліфікацію дій обвинуваченого. Крім цього, показання ОСОБА_13 підтверджувались іншими допустимими доказами, дослідженими судом.
71.Будь-яких інших невідповідностей показань ОСОБА_13 іншим доказам у цій справі захистом не наведено.
72.Із врахуванням викладеного вище, суд першої інстанції обґрунтовано визнав допустимим доказом позасудові показання померлого свідка ОСОБА_13 .
73.Суд констатує, що визнання цих показань допустимим доказом не могло поставити під сумнів справедливість судового розгляду в цілому чи суттєво порушити право обвинуваченого на захист.
Використання позасудових показань свідка (потерпілого) через його смерть (ст.ст. 95-97 КПК)
Також цікавими у цій тематиці (пов’язана з використанням позасудових показань) можуть бути наступні категорії:
1. Суд сприймає показання надані в суді
2. Гнучкість засади безпосередності дослідження доказів
3. Позасудові показання. Використання показань через смерть, служба в ЗСУ, неможливість явки
3.1. Перевірка судом можливості використання позасудових показань свідка
3.2. Показання надані в порядку ст. 225 КПК
3.3. Використання показань у випадку неможливості участі свідка у судовому засіданні
3.3.1 Використання позасудових показань через смерть свідка або потерпілого
3.3.1. Використання позасудових показань свідка через перебування на службі в ЗСУ
3.3.2. Використання позасудових показань через неможливість участі з інших причин
4. Оцінка позасудових показань при посиланні в суді на них під час допиту. Інкорпорація показань
5. Оцінка показань під час обшуку
6. Про допустимість показань свідка, наданих іншому складу суду в межах однієї справи
7. Показання малолітнього свідка за правилами зеленої кімнати
8. Дослідження аудіозаписів судових засідань
9. Інші позасудові показання
