18.03.2025 ККС ВС
№ 378/450/21 Про обгрунтованість заяв щодо незаконного поводження з особою або застосування недозволених методів розслідування (катування)
https://reyestr.court.gov.ua/Review/126259376
Якщо особа заявляє про жорстоке поводження з боку влади, що порушує ст. 3 Конвенції, це зобов'язує до ефективного розслідування лише за умови, що заява є «небезпідставною» — містить конкретні факти або перевірювану інформацію.
Заява засудженого про погане поводження була зроблена лише під час дебатів, не містила перевірюваних фактів і не пояснювалося, чому її не було подано раніше. Тому ККС не визнав заяву «небезпідставною» і не вважає свідчення отриманими внаслідок такого поводження.
21.01.2025 ККС ВС
№ 608/626/20 Необгрунтована заява про погане поводження не створює обов'язку її розслідування
https://reyestr.court.gov.ua/Review/125028794
19. Суд неодноразово наголошував, що обов`язок розслідувати заяву про погане поводження виникає, коли вона є «небезпідставною». Заявник повинен навести конкретні обставини та надати підтвердження, або, якщо це неможливо, інформацію, яка дозволить отримати такі підтвердження. Хоча заявник не повинен нести надмірний тягар доведення, відсутність будь-якої інформації для перевірки робить заяву необґрунтованою та не створює обов`язку її розслідування.
01.11.2022 ККС ВС
№ 344/2995/15-к Про необхідність обгрунтування заяв про тиск та вплив на допустимість доказів
https://reyestr.court.gov.ua/Review/107677460
23. Крім того, Суд зазначив, що використання результатів слідчого експерименту не має порушувати справедливості кримінального провадження в цілому[1].
24. В касаційній скарзі засуджений посилався на те, що свої показання під час слідчого експерименту він надав внаслідок поганого поводження з боку представників органів розслідування. У матеріалах справи є заява засудженого від 25 листопада 2014 року, у якій він згадує таке поводження, зазначаючи про завдання йому ударів в голову, груди і інші частини тулубу. Також суду було надано висновок експерта, який виявив синець на правій і садно на лівій ногах засудженого. Крім того, засуджений повторив свої скарги під час судового розгляду.
25. Суд вже зазначав, що коли особа небезпідставно заявляє про те, що вона була піддана жорстокому поводженню з боку суб`єктів владних повноважень, це вимагає проведення ефективного офіційного розслідування.[2] Водночас, для того, щоб у компетентних органів виник обов`язок провести таке розслідування, заява має бути «небезпідставною». Особа, яка заявляє про погане поводження з нею, має навести конкретні обставини такого поводження і надати їм певне підтвердження або, якщо це неможливо з об`єктивних причин, повідомити інформацію, що дасть можливість перевірити, чи не є заява безпідставною. Хоча доведення обґрунтованості заяви про погане поводження не може покладати на заявника надмірний тягар доведення, однак за відсутності будь-якої інформації, яку можливо перевірити, заява про погане поводження не може бути визнана «небезпідставною» і не створює обов`язку її розслідування[3].
26. В цій справі на підставі аналізу доказів суд першої інстанції дійшов висновку, що заяви засудженого про погане поводження не можуть вважатися небезпідставними у значенні статті 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Суд навів обґрунтування своєму висновку, пославшись, зокрема, на те, що скарга на погане поводження була заявлена лише через два тижні після стверджуваних подій, хоча засуджений з 12 листопада 2014 року був представлений адвокатом і, таким чином, мав можливість подати відповідні скарги, а також на відсутність фізичних слідів поганого поводження, оскільки виявлені у засудженого тілесні ушкодження очевидно не узгоджувалися з його описом подій, тощо.
27. Суд не вбачає підстав ставити під сумнів цей висновок суду першої інстанції. За таких обставин Суд не вважає за потрібне аналізувати, чи відповідало проведене за заявами засудженого розслідування критеріям ефективного розслідування.
28. До початку слідчої дії засудженому були роз`яснені його права, про це свідчить його підпис у протоколі та відеозапис. Він був представлений захисником як до, так і під час слідчого експерименту, і у Суду немає підстав вважати, що захисник не роз`яснив засудженому його право мовчати і не свідчити проти себе, а також його права під час участі у цій слідчій дії та наслідки його участі в ній, включаючи вірогідне використання його показань під час слідчого експерименту у якості доказу.
29. Слідчий експеримент проведено за участі понятих і зафіксовано на відеозапис.
19.11.2020 ККС ВС
№ 640/9837/18 Щодо необхідності обгрунтування заяв про недозволені метооди слідства та вплив на допустимість доказів
https://reyestr.court.gov.ua/Review/93302411
Доводи сторони захисту в касаційних скаргах про застосування до засуджених тиску з боку працівників поліції не можна визнати прийнятними. Для того, щоб у компетентних органів виник обов`язок провести розслідування за заявою про застосування методів, які порушуютьстаттю 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободтака заява має бути «небезпідставною». Тобто особа, яка заявляє про погане поводження з нею, має навести конкретні обставини такого поводження і надати певне підтвердження цим обставинам, або, якщо це неможливо з об`єктивних причин, повідомити інформацію, яка дає можливість перевірити, чи має заява певні підстави. Хоча доведення обґрунтованості заяви про погане поводження не може покладати на заявника настільки надмірний тягар доведення, однак за відсутності інформації, яка дає можливість її перевірити, заява про погане поводження не може бути визнана «небезпідставною» і не створює обов`язку проведення розслідування такої заяви.
З матеріалів провадження вбачається, що засуджені вперше заявили про тиск на них працівників поліції під час досудового розслідування лише при судовому розгляді, напередодні судових дебатів, тобто більше ніж через рік, коли, за їхніми словами, відбулися ці події, і не могли детально конкретизувати хто саме та в який спосіб на них тиснув, та не послалися на обставини, які заважали їм протягом кількох місяців повідомити компетентним органам самостійно або за допомогою захисників про погане поводження з ними, щоб ці органи мали належні правові підстави і можливість здійснити своєчасну та ефективну перевірку таких заяв з метою встановити чи дійсно чинився на них такий тиск чи ні. Не зверталася сторона захисту з такими заявами до правоохоронних органів як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду та до перегляду вироку судом апеляційної інстанції, і в умовах змагальної процедури кримінального процесу не надала суду будь-яких доказів на підтвердження таких заяв. Крім того, ці заяви засуджених були предметом перевірки суду першої інстанції, який у своєму рішенні вказав, що відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 923-Ая/18 від 13.02.2018 у ОСОБА_5 будь-яких тілесних ушкоджень виявлено не було (т. 2 а.с. 103-104). Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 922-Ая/18 від 13.02.2018 у ОСОБА_6 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді рубця в області лівого лучезапястного суглоба та рубця на правій гомілці (т. 2 а.с. 105-106). При цьому суд встановив, що рубець в області лівого лучезапястного суглоба був заподіяний останньому ненавмисно ОСОБА_5 ножем, яким він під час нападу бив потерпілого, і саме з цієї рани кров ОСОБА_6 була знайдена в салоні автомобіля та на одязі засуджених виявленого на березі річки під час проведення слідчих експериментів. З огляду на це Суд відхиляє доводи сторони захисту в касаційних скаргах про недопустимість протоколів слідчих експериментів у кримінальному провадженні, як доказів у справі.
27.05.2020 ККС ВС
№ 317/2389/17 Щодо необхідності обгрунтування заяв про погане поводження, недозволених методів розслідування, катування тощо
https://reyestr.court.gov.ua/Review/89621216
З приводу посилань захисника ОСОБА_6 та засудженого ОСОБА_7 на застосування до останнього недозволених методів фізичного і психологічного впливу, внаслідок яких він нібито обмовив себе під час проведення слідчого експерименту, колегія суддів зважає на таке.
Для того, щоб у компетентних органів виник обов`язок провести розслідування за заявою про застосування методів, які порушуютьстаттю 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, така заява має бути «небезпідставною». Тобто особа, яка заявляє про погане поводження з нею, має навести конкретні обставини такого поводження і надати певне підтвердження цим обставинам або, якщо це не можливо з об`єктивних причин, повідомити інформацію, яка дає можливість перевірити, чи має заява певні підстави. Хоча доведення обґрунтованості заяви про погане поводження не може покладати на заявника настільки надмірний тягар доведення, однак за відсутності інформації, яка дає можливість її перевірити, заява про погане поводження не може бути визнана «небезпідставною» і не створює обов`язку проведення розслідування такої заяви.
Оцінка протоколу слідчого експеримента, в якому зазначені пояснення підозрюваного, які він в подальшому змінив під час судового розгляду, має оцінюватися судом особливо прискіпливо та критично з урахуванням того, чи є цей доказ винуватості особи єдиним, маючи вирішальне значення в даному кримінальному провадженні, або навпаки підтверджується сукупністю інших переконливих доказів, чи посилався обвинувачений на примусовий характер цих показань і наскільки переконливими є докази та обставини, що підтверджують ці його скарги тощо.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження і не заперечується стороною захисту, засуджений був представлений захисником від самого початку досудового розслідування. Незважаючи на це, ОСОБА_7 вперше заявив про тиск на нього у ході досудового розслідування лише під час розгляду справи в суді першої інстанції, тобто через кілька місяців від часу, коли, за його словами, відбулися стверджувані ним події.
У суді першої інстанції захисник ОСОБА_12 , яка представляла інтереси ОСОБА_7 із самого початку досудового розслідування, стверджувала, що він не повідомляв її про будь-який тиск на нього з боку працівників правоохоронних органів.
Апеляційна та касаційна скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 не містять посилань на обставини, які заважали останньому протягом кількох місяців повідомити компетентним органам самостійно або за допомогою свого захисника про стверджуване погане поводження з ним, надавши їм можливість провести належне розслідування його заяв. У засіданнях як суду першої, так і касаційної інстанцій засуджений надав суперечливі пояснення щодо няавності таких обставин. Тобто, окрім заяв, будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин ні захисником ОСОБА_6 , ні засудженим ОСОБА_7 суду не надано. Оскільки засуджений заявив про тиск на нього лише через кілька місяців, то така спізніла заява практично не залишала можливості здійснити її перевірку.
За таких обставин колегія суддів не вважає заяву про застосування до ОСОБА_7 недозволених методів тиску «небезпідставною» у значенні практики Європейського суду з прав людини і відхиляє доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_6 щодо того, що пояснення в ході слідчого експерименту надано ОСОБА_7 під примусом і тому протокол цієї слідчої дії є недопустимим доказом відповідно до вимог ст. 87 КПК України.
26.05.2020 ККС ВС
№ 234/9575/19 Про необхідність обгрунтування заяв про нелозволені методи слідчтва, тиск, катування тощо
https://reyestr.court.gov.ua/Review/89564242
Також Верховний Суд не вважає слушними доводи сторони захисту про те, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив твердження засудженого щодо здійснення на нього тиску з боку працівників правоохоронних органів.
Як вже зазначав Верховний Суд (постанова від 29 жовтня 2019 року у справі №515/2020/16-к), для того, щоб у компетентних органів виник обов`язок провести розслідування за заявою про застосування методів, які порушують статтю3Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, така заява має бути «небезпідставною». Тобто особа, яка заявляє про погане поводження з нею, має навести конкретні обставини такого поводження і надати певне підтвердження цим обставинам або, якщо це не можливо з об`єктивних причин, повідомити інформацію, яка дає можливість перевірити, чи має заява певні підстави. Хоча доведення обґрунтованості заяви про погане поводження не може покладати на заявника настільки надмірний тягар доведення, однак за відсутності інформації, яка дає можливість її перевірити, заява про погане поводження не може бути визнана «небезпідставною» і не створює обов`язку проведення розслідування такої заяви.
З матеріалів провадження вбачається, що засуджений вперше заявив про тиск на нього не під час досудового розслідування чи в ході судового розгляду в суді першої інстанції, а лише в апеляційній скарзі, тобто через кілька місяців від часу, коли за його словами, відбулися стверджувані ним події, долучивши на підтвердження своїх доводів кардіограму.
Разом з тим апеляційний суд обґрунтовано вказав, що надана ОСОБА_9 кардіограма містить лише дату і прізвище обвинуваченого та підпис, тобто в ній взагалі відсутні відомості, за якими можливо було б ідентифікувати особу, що її видала.
Крім того, Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що наявність зазначеної кардіограми не свідчить про вчинення тиску на засудженого, а лише вказує на стан здоров`я засудженого.
При цьому Верховний Суд бере до уваги, що ні засуджений в апеляційній скарзі, ні захисник у касаційній, не вказали обставини, які заважали ОСОБА_9 протягом кількох місяців повідомити компетентні органи про вчинюваний тиск, надавши їм можливість провести належне розслідування його заяв. Оскільки засуджений заявив про тиск на нього лише через кілька місяців, то така спізніла заява практично не залишала можливості здійснити її перевірку.
Разом з тим, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що апеляційний суд, ретельно перевіривши доводи апеляційної скарги щодо вчинення тиску на ОСОБА_9 та навівши відповідні мотиви на їх спростування, тим не менш звернувся до Державного бюро розслідувань для додаткової перевірки наданої ОСОБА_9 інформації, за наслідками якої постановою слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань прийнято рішення про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.
У зв`язку з наведеним Верховний Суд не вважає заяву засудженого «небезпідставною» у значенні практики Європейського суду з прав людини і відхиляє доводи захисника щодо того, що докази, надані суду першої інстанції, отримано під примусом.
25.02.2020 ККС ВС
№ 569/3673/17 Про необхідність ефективного розслідування заяв про незаконні методи розслідування.
https://reyestr.court.gov.ua/Review/88048327
Так, виходячи зі змісту ст. 3 Конвенції, за обставин, коли особа висуває небезпідставну скаргу на жорстоке поводження з нею, а саме застосування недозволених методів під час проведення слідства, у поєднанні із загальним обов’язком держави за ст. 1 Конвенції, слід провести ефективне офіційне розслідування. Це означає, що таке розслідування повинно бути ретельним, а органи влади завжди повинні добросовісно намагатися з’ясувати те, що трапилось, та не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки, а тим більше обґрунтовувати ними свої рішення. Згідно з практикою ЄСПЛ допустимість як доказів свідчень, отриманих за допомогою катувань, з метою встановлення відповідних фактів у кримінальному провадженні зводить нанівець саму суть права обвинуваченого не свідчити проти себе та призводить до несправедливості кримінального провадження в цілому.
Забезпечення перевірки заяви про застосування недозволених методів шляхом проведення уповноваженим органом офіційного розслідування щодо можливих порушень прав людини, гарантованих статтями 27, 28 Конституції України, є обов’язковим, що не було дотримано судом апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_1.
Перевірка доводів засудженого щодо незаконних методів ведення слідства має суттєве значення і формальний підхід до перевірки таких тверджень є неприпустимим. Однак суд апеляційної інстанції взагалі не перевірив зазначених доводів ОСОБА_1, жодних відповідей на них не надав, не провів ретельного аналізу й оцінки обставин, на які посилалася сторона захисту та засуджений, чим порушив вимоги ст. 419 КПК.
Враховуючи наведене, колегія суддів касаційного суду вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК, оскільки при її постановленні залишились не перевіреними належним чином доводи засудженого та його захисника, що ставить під сумнів законність та обґрунтованість цього рішення і є підставою для його скасування.
29.10.2019 ККС ВС
№ 515/2020/16-к Про необхідність обгрунтування заяв про тиск
https://reyestr.court.gov.ua/Review/85583596
15.Суд не бачить підстав ставити під сумнів висновки суду про відсутність будь-яких даних, які могли б свідчити, що засуджений під час досудового розслідування піддавався поганому поводженню з метою отримання від нього зізнання у вчиненні злочину.
16.Суд зазначає, що для того, щоб у компетентних органів виник обов`язок провести розслідування за заявою про застосування методів, які порушують статтю 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), така заява має бути «небезпідставною». Тобто особа, яка заявляє про погане поводження з нею, має навести конкретні обставини такого поводження і надати певне підтвердження цим обставинам або, якщо це не можливо з об`єктивних причин, повідомити інформацію, яка дає можливість перевірити, чи має заява певні підстави. Хоча доведення обґрунтованості заяви про погане поводження не може покладати на заявника настільки надмірний тягар доведення, однак за відсутності інформації, яка дає можливість її перевірити, заява про погане поводження не може бути визнана «небезпідставною» і не створює обов`язку проведення розслідування такої заяви.
17.Стороною захисту не заперечується, що засуджений був представлений захисником від самого початку досудового розслідування. З матеріалів справи вбачається, що засуджений вперше заявив про тиск на нього під час досудового розслідування лише при розгляді в суді першої інстанції, тобто через кілька місяців від часу, коли, за його словами, відбулися стверджувані ним події.
18.Під час касаційного розгляду захисник, який представляв засудженого із самого початку досудового розслідування, стверджував, що засуджений неповідомляв і йому про будь-який тиск на нього з боку працівників правоохоронних органів.
19.Суд бере до уваги, що в апеляційній та касаційній скаргах засуджений не послався на обставини, які заважали йому протягом кількох місяців повідомити компетентним органам самостійно або за допомогою свого захисника про стверджуване погане поводження з ним, надавши їм можливість провести належне розслідування його заяв. Оскільки засуджений заявив про тиск на нього лише через кілька місяців, то така спізніла заява практично не залишала можливості здійснити її перевірку. За таких обставин Суд не вважає заяву засудженого «небезпідставною» у значенні практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) і відхиляє доводи засудженого щодо того, що докази, надані суду першої інстанції, отримано під примусом, і таким чином вони є недопустимими відповідно до вимог статті 87КПК.
14.07.2019 ККС ВС
№ 472/342/16-к Про необхідність ефективного розслідування заяв про недозволені методи розслідування та вплив на порушення прав людини
https://reyestr.court.gov.ua/Review/81360572
Так, виходячи зі змісту ст. 3 Конвенції, за обставин, коли особа висуває небезпідставну скаргу на жорстоке поводження з нею, а саме застосування недозволених методів під час проведення слідства, у поєднанні із загальним обов’язком держави за ст. 1 Конвенції, слід провести ефективне офіційне розслідування. Це означає, що таке розслідування повинно бути ретельним, а органи влади завжди повинні добросовісно намагатися з’ясувати те, що трапилось, та не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки, а тим більше обґрунтовувати ними свої рішення. Згідно з практикою ЄСПЛ допустимість як доказів свідчень, отриманих за допомогою катувань, з метою встановлення відповідних фактів у кримінальному провадженні зводить нанівець саму суть права обвинуваченого не свідчити проти себе та призводить до несправедливості кримінального провадження в цілому. Забезпечення перевірки заяви про застосування недозволених методів шляхом проведення уповноваженим органом офіційного розслідування щодо можливих порушень прав людини, гарантованих статтями 27, 28 Конституції України, є обов’язковим, що не було дотримано судом апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_1.
Перевірка доводів засудженого щодо незаконних методів ведення слідства має суттєве значення і формальний підхід до перевірки таких тверджень є неприпустимим. Однак суд апеляційної інстанції взагалі не перевірив зазначених доводів ОСОБА_1, жодних відповідей на них не надав, не провів ретельного аналізу й оцінки обставин, на які посилалася сторона захисту та засуджений, чим порушив вимоги ст. 419 КПК.
Враховуючи наведене, колегія суддів касаційного суду вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК, оскільки при її постановленні залишились не перевіреними належним чином доводи засудженого та його захисника, що ставить під сумнів законність та обґрунтованість цього рішення і є підставою для його скасування.
Категорія: «Заява про погане поводження (катування)» ст. 11, 60 КПК.
Вас можуть зацікавити інші категорії у ст. 11 КПК:
1. Заява про погане поводження (катування)
2. Оцінка доказів, отриманих внаслідок катування
3. Показання, отримані внаслідок катування
