Звернення стягнення на предмет застави: деталізація заборгованості

Дата: 23.03.2026 11:07

Верховний суд: відсутність деталізації заборгованості при зверненні стягнення на предмет застави

12 січня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 521/16624/23, провадження № 61-8003св25 (ЄДРСРУ № 133212380) досліджував питання щодо відсутності деталізації заборгованості при зверненні стягнення на предмет застави.

Відповідно до частин першої, другої статті 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно з частиною першою статті 589 ЦК України в разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (частини перша, друга статті 590 ЦК України).

Застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи (частина перша статті 27 Закону України «Про заставу»).

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Згідно з частиною першою статті 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Відповідно до частини другої статті 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: 1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження; 2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача; 3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; 4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону; 5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження; 6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції у частині відмови позову про звернення стягнення на предмет застави, вказав, що розмір визначеної позивачем заборгованості у сумі 499 307,17 грн, з урахуванням її невідповідності розрахунку заборгованості та без зазначення складових розміру вимоги, що підлягає сплаті з вартості предмета забезпечувального обтяження, позивач не довів. При цьому суд апеляційної інстанції оголошував перерву для надання складових визначеного позивачем розміру заборгованості, який не було надано. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у сукупності з наведеним неможливо задовольнити вимогу про звернення стягнення на предмет застави у рахунок часткового погашення заборгованості.

Якщо суд позбавлений можливості виконати імперативну норму пункту 1 частини другої статті 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», а саме вказати у судовому рішенні визначені складові загального розміру вимог, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження, то вимога підлягає відхиленю.

ВИСНОВОК:

Відсутність складових розміру вимог, що підлягають стягненню, унеможливлює задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.