Військовослужбовцю Василю Федоращаку військова частина відмовила у звільненні зі служби у зв`язку зі смертю рідного брата під час захисту Батьківщини.
Дану справу веде юрист Ігор Баранніков, який прокоментував цю ситуацію.
Ми подали до Хмельницького окружного адміністративного суду позов з метою визнання протиправною відмови військової частини та зобов’язання її звільнити зі служби військовослужбовця. Рішенням від 30 липня 2024 року суд відмовив у задоволенні позову, аргументуючи це тим, що брат позивача не загинув, а саме помер під час забезпечення національної безпеки та оборони України.
Перечитуючи це судове рішення, я задаюся запитанням – а яка фактична різниця між тим, померла чи загинула людина під час захисту Батьківщини? Вважаю, що такої різниці не повинно бути в жодному разі! Закон не може надавати перевагу одним перед іншими!
Стосовно таких випадків норма Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу» є некоректною, і її необхідно змінювати.
Зараз стаття 26 цього закону містить таке формулювання: «Військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах <…> якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану».
Про померлих під час забезпечення національної безпеки і оборони тут нема ні слова. Фактично це створює різницю між загиблими бійцями та воїнами, які померли, перебуваючи в діючих військових частинах та виконуючи бойові завдання. Треба раз і назавжди визначити, що і ті, й інші віддали життя за Батьківщину. Воїн повинен чітко розуміти, що його сім’я буде захищена державою незалежно від того, що з ним станеться.
Це рішення суду – не на нашу користь. Але мені сумно не тому, що ми програли, а тому, що випадки такого цинічного абсурду непоодинокі – родичі померлих воїнів не отримують компенсацій та не можуть звільнитися з військової служби. Люди віддають за Батьківщину своє здоров’я та життя, а Батьківщина «віддячує» їм дискримінаційним ставленням.
Крім того, така різниця у статусі загиблих та померлих військовослужбовців створює величезні можливості для «економії» на виплатах – військовій частині достатньо просто оформити загиблого в бою померлим, і перевірити це буде майже неможливо.
З цим рішенням суду ми категорично незгідні, тому подаватимемо апеляційну скаргу. Справедливість повинна перемогти.
Ігор Баранніков
