Рішення ВС у справі № 760/11528/15-к від 18.09.2025 https://t1p.de/jcokd
У касаційній скарзі захисник стверджував, що кримінальне правопорушення є закінченим саме з моменту заволодіння коштами потерпілого, а отже, початком перебігу строку давності слід вважати цю дату, а тому на момент розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції минув строк давності, передбачений п.5 ч.1 ст.49 КК України.
ККС ВС не підтримав доводів скаржника з огляду на таке.
При обвинуваченні особи у вчиненні шахрайства під час укладення договорів цивільно-правового характеру слід в обов'язковому порядку встановлювати умисел особи на заволодіння майном в момент його отримання. Не виключені випадки, коли особа укладає той чи інший цивільно-правовий договір (кредитний, купівлі-продажу, оренди, комісії тощо) лише для того, щоб приховати справжній характер своїх дій, спрямованих на незаконне безоплатне заволодіння чужим майном. Як наслідок, має місце обман у намірах - обман щодо тих цілей, на які планується використати майно, отримане на підставі цивільно-правового договору. Інакше кажучи, наявність формальних (навіть належним чином оформлених) цивільно-правових відносин, за допомогою яких суб'єкт прагне завуалювати свій злочинний умисел, за наявності підстав не повинна бути перешкодою для оцінки скоєного як злочину, передбаченого ст.190 КК України.
Лише коли новий власник квартир їх позбавляється на підставі рішення суду - злочин варто вважати закінченим. До цього моменту не можна сказати, що суб'єкт кримінального правопорушення заволодів коштами, він лише отримав їx за договором, який з юридичної точки зору був на перший погляд законним, поки районний суд не визнав цей правочин недійсним. Саме на такий розвиток шахрайський дій розраховували обвинувачений та інші учасники. Гроші, що вже у них знаходилися за зовні правомірними підставами, набули ознак протиправного (злочинного) доходу.
Враховуючи зазначене вище, звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України, на час постановлення ухвали апеляційного суду не минув, оскільки злочин був закінченим з моменту набрання рішенням про визнання недійсним правочину законної сили.
