Рішення ВС у справі № 380/25681/24 від 21.07.2026 https://t1p.de/a4xoy
Спір у цій справі стосувався допустимості використання контролюючим органом під час податкової перевірки інформації, що становить банківську таємницю та була надана Національним банком України (далі – НБУ).
Позивач стверджував, що контролюючий орган повинен був звернутися до суду із заявою про розкриття банківської таємниці й лише після цього міг використовувати відповідні відомості.
Відхиляючи доводи позивача, КАС ВС зазначив, що ч.5 ст.62-2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» прямо передбачає право НБУ розкривати органам державної влади інформацію, яка становить банківську таємницю, якщо вона може свідчити про вчинення правопорушення або використовуватися для його запобігання, виявлення, припинення чи розслідування.
Допустимість доказу визначається законністю джерела його походження та дотриманням установленого законом порядку одержання. Оскільки спірні відомості були надані контролюючому органу НБУ в межах визначених законом повноважень, відсутні правові підстави вважати їх недопустимими лише через відсутність окремого судового рішення про розкриття банківської таємниці.
ВС наголосив, що закон не ставить можливість використання контролюючим органом інформації, правомірно розкритої НБУ, у залежність від повторного застосування процедури розкриття банківської таємниці у судовому порядку. Відповідне тлумачення фактично означало б покладення на контролюючий орган обов'язку повторно отримувати інформацію, яка вже була розкрита уповноваженим законом суб`єктом, хоча жодна норма законодавства такого обов'язку не передбачає.
