Належний спосіб захисту прав особи виключеного зі складу учасників Товариства

Належний спосіб захисту прав особи щодо виключеного останнього зі складу учасників ТОВ, визначення класифікації позову, строку позовної давності та суми судового збору у аналогічному спорі

На сьогодні існує стала та послідовна судова практика Верховного Суду щодо способу захисту прав особи, яка вважає, що її право чи законний інтерес порушені у зв`язку з виключенням зі складу учасників товариства.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 22.10.2019 у справі №923/876/16, від 17.12.2019 у справі №927/97/19, від 18.03.2020 №466/6221/16-а, перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю міститься у ст.17 Закону "Про державну реєстрацію", норми якого є спеціальними для зазначених товариств.

Аналіз ч.5 ст.17 Закону "Про державну реєстрацію" свідчить про те, що учасник товариства може звернутися до суду з позовом:

• про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників у такому товаристві;
• про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі такого товариства.

У постанові від 01.04.2020 у справі №813/1056/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у разі, якщо позивач прагне відновити склад учасників товариства, який існував до стверджуваного порушення його прав або інтересів, і таке відновлення не може бути здійснене шляхом стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства (п.п. "е" п.3 ч.5 ст.17 Закону "Про державну реєстрацію"), то належним способом захисту в цьому разі є:  

• позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (п.п. "д" п.3 ч.5 ст.17 цього Закону). Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі.

Подібні висновки щодо способу захисту прав особи, яка вважає, що її право чи законний інтерес порушені змінами у складі чи розподілі часток учасників товариства з обмеженою відповідальністю, викладені у постановах Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №924/700/21, від 15.06.2022 у справі №911/1888/18, від 08.08.2022 у справі №911/2780/20, 01.08.2022 у справі №907/166/21, від 02.02.2022 у справі №911/803/20, від 01.12.2021 у справі №908/3467/19, від 03.11.2021 у справі №903/199/20, від 23.09.2021 у справі №908/2005/20, від 16.11.2021 у справі №924/1304/20.

ВИСНОВОК № 1: Отже, звертаючись до суду з аналогічним позовом правильним способом захисту буде - позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства.

Чи є позов про витребування з чужого володіння частки у статутному капіталі товариства негаторним?

Відступлення частки у статутному капіталі є правовим механізмом, за яким відбувається її відчуження на підставі договору купівлі-продажу, міни, дарування або іншого зобов`язального договору. Наслідком відчуження частки є набуття іншою стороною договору права на частку (п.7.1.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №906/1336/19, на яку посилався скаржник).

За загальним правилом ч.1 ст.334 ЦК право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч.2 цієї статті ЦК переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки; до передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

Отже, під переданням майна зазвичай розуміють надання набувачу можливості користування майном, здійснювати панування над ним, мати у своєму господарстві, володіти майном. Тому під переданням частки у статутному капіталі товариства слід розуміти надання набувачу можливості здійснювати права учасника товариства (подібний висновок наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі №909/1294/15).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2021 у справі №906/1336/19 зазначила, що за законодавством, яке діяло до набрання чинності Законом "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", дії учасника та особи, якій передається частка у статутному капіталі товариства, полягали в доведенні ними до відома товариства їх волевиявлення про передання частки. Таке волевиявлення могло міститися, зокрема, в заяві учасника товариства та особи, якій передається частка (набувача), або могло бути доведено до відома товариства іншим чином (п.7.1.13).

Унаслідок доведення до відома товариства волевиявлення учасника товариства та набувача про передання частки відбувалася зміна у складі учасників. На підставі такого волевиявлення товариство в особі загальних зборів було зобов`язано прийняти рішення про внесення змін до статуту товариства та здійснити державну реєстрацію таких змін і зміни складу учасників. Загальні збори мали прийняти рішення про внесення змін до статуту за участі набувача частки, а не за участі колишнього учасника, який передав частку набувачу. При цьому загальні збори не повинні були приймати рішення про виключення учасника зі складу учасників, про вступ або надання згоди на вступ набувача до складу учасників, про прийняття набувача до складу учасників товариства тощо (п.7.1.14 вказаної постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №906/1336/19).

Подальша державна реєстрація зміни складу учасників товариства та відображення нового складу учасників у ЄДР має значення для третіх осіб, оскільки ст.10 Закону "Про державну реєстрацію" установлено спростовану презумпцію відомостей, внесених до ЄДР (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №813/6286/15, від 06.02.2019 у справі №462/2646/17, від 19.06.2019 у справі №826/5806/17, від 17.06.2020 у справі №826/10249/18, від 08.06.2021 у справі №906/1336/19).

З наведеного вбачається, що право власності на частку у статутному капіталі переходить до особи на підставі відповідного укладеного договору (купівлі-продажу, міни, дарування або іншого зобов`язального договору). Натомість правомочність із володіння такою часткою особа набуває після прийняття загальними зборами учасників товариства, частка у якому передається, рішення про внесення змін до статуту та здійснення державної реєстрації зміни складу учасників та відповідних змін до статуту.

ВИСНОВОК № 2: Верховний суд вказує, що такий позов про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства за своєю природою не є негаторним в розумінні ст.391 ЦК, а є віндикаційним відповідно до ст.387 ЦК.

Стосовно позовної давності при зверненні з віндикаційним позовом

Оскільки, як було зазначено вище, аналогічний позов, є не негаторним (ст.391 ЦК), а віндикаційним (статті 387, 388 ЦК), положення ч.2 ст.268 ЦК щодо незастосування позовної давності не поширюються на правовідносини, що склались у цій справі.

Відповідно до ч.1 ст.257 ЦК загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому ст.268 ЦК передбачає випадки, коли застосуванню підлягає спеціальна (скорочена або навпаки - продовжена позовна давність). Однак позов про стягнення (витребування з володіння) частки (частини частки) у статутному капіталі товариства до таких випадків не належить.

ВИСНОВОК № 3: Відтак у аналогічній справі застосуванню підлягає загальна позовна давність (3-ри роки) відповідно до вимог ч.1 ст.257 ЦК.

Стосовно розмір судового збору за подання позову про визначення розміру статутного капіталу?

У постанові від 25.08.2020 у справі №910/13737/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.

Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру (постанова Верховного Суду 28.04.2022 у справі №910/15316/21).

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №907/9/17).

ВИСНОВОК №4: Позовна вимога про визначення розміру статутного капіталу та стягнення (витребування з володіння) частки (частини частки) у статутному капіталі є вимогою майнового характеру, а тому розрахунок судового збору за неї має здійснюватися відповідно до п.2 ч.2 ст.4 Закону "Про судовий збір".

 Адвокат Морозов