Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18 серпня 2025 року відмовлено в запереченнях прокурора на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2023 року, у запереченнях сторони захисту на ухвали слідчих суддів Печерського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2023 року, 10 квітня 2025 року, скаргах сторони захисту на постанову старшого слідчого в ОВС ГСУ НПУ від 16 жовтня 2023 року, на постанову прокурора від 03 липня 2023 року.
Задоволено клопотання сторони захисту, на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України закрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 травня 2023 року за № 12023000000000791, за обвинуваченням особи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України, після повідомлення особі про підозру до направлення обвинувального акта до суду.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 13 жовтня 2025 року вказане судове рішення залишено без зміни.
Переглядаючи оскаржені ухвали у касаційному порядку, ККС ВС зазначив наступне
Кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке, як етап кримінального провадження, законодавець пов`язує у часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду (його фактичним направленням). А тому в межах строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складено, затверджено та вручено, а й безпосередньо направлено на адресу суду.
Обов`язок прокурора якнайшвидше, але не пізніше визначеного законом процесуального строку після повідомлення особі про підозру, відповідно до ч. 2 ст. 283 КПК України здійснити одну з таких дій: закрити кримінальне провадження; звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Це є гарантією фундаментального права людини на розгляд її справи упродовж розумного строку, закріпленого в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та передбаченого ст. 7, ч. 1 ст. 21 КПК України, що підтверджується усталеною практикою ЄСПЛ.
Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.
Відповідно до ст. 219 КПК України строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом. За п. 4 ч. 3 цієї статті досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 КПК України. При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 290 КПК України, не включається у строки, передбачені цією статтею, крім дня прийняття відповідної постанови та дня повідомлення підозрюваному, його захиснику, законному представнику про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
Строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до дня її скасування слідчим суддею включається у строки, передбачені цією статтею.
05 жовтня 2023 року, у межах строку досудового розслідування, продовженого заступником Генерального прокурора у встановленому законом порядку до трьох місяців, підозрюваного оголошено в розшук у зв`язку з переховуванням від органів досудового розслідування та зупинено досудове розслідування у кримінальному провадженні, а 13 жовтня 2023 року - відновлено.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2023 року скасовано постанову слідчого про зупинення досудового розслідування.
За змістом ч. 3 ст. 309 КПК України ухвали слідчого судді, інші ніж ті, що зазначені у частинах 1 та 2 цієї статті, окремому оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді, а отже, процесуальним законом визначено саме такий спосіб реалізації права особи на судовий контроль законності названого виду рішень.
Саме на цьому акцентував увагу Верховний Суд у постанові від 15 квітня 2025 року, скасовуючи попередні судові рішення у розглядуваній справі, де суди не взяли до уваги заперечень прокурора на ухвалу слідчого судді від 26 жовтня 2023 року.
На переконання прокурора, слідчий суддя не дотримався вимог КПК України при ухваленні зазначеного судового рішення.
Під час нового розгляду Вінницький міський суд Вінницької області виконав вказівки касаційного суду, належно розглянув наведені у запереченнях доводи прокурора та вмотивовано визнав їх необґрунтованими.
У касаційній скарзі прокурор, серед іншого, оспорює фактичні обставини, які було встановлено слідчим суддею, що стали підставою для скасування постанови про зупинення досудового розслідування, однак такі його доводи вже перевірялися судами попередніх інстанцій та не є предметом касаційного розгляду.
В ухвалах Вінницького міського суду Вінницької області від 18 серпня 2025 року та Вінницького апеляційного суду від 13 жовтня 2025 року спростовано суперечливі твердження прокурора про постійне ухилення особи від органів досудового розслідування та суду, які містяться і в його касаційній скарзі.
Суди зазначили, що згідно зі статтями 280, 281 КПК України досудове розслідування може бути зупинене після повідомлення особі про підозру у разі, якщо оголошено в розшук підозрюваного.
Розшук підозрюваного оголошується у випадку, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме та він не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик.
До зупинення досудового розслідування слідчий зобов`язаний виконати всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведення яких необхідне та можливе, а також всі дії для здійснення розшуку підозрюваного.
Натомість у матеріалах справи доказів належного виклику особи органами досудового розслідування, за яким він не з`явився, а також вжиття усіх можливих заходів для встановлення його місцезнаходження, окрім голослівних тверджень прокурора, немає.
Ані рекомендованих повідомлень про вручення повісток особі, ані відеозапису їх вручення, ані копій повісток, у матеріалах справи також немає.
Формальною підставою для оголошення підозрюваного у розшук 05 жовтня 2023 року та зупинення досудового розслідування за сім днів до закінчення його строку стали матеріали, що надійшли на виконання доручення слідчого про встановлення місцезнаходження особи (яке було видано у зв`язку з тим, що останній не відповів з 02 по 05 жовтня 2023 року на телефонні дзвінки), та яких було вочевидь недостатньо для прийняття відповідного рішення. З цією позицією погоджується і колегія суддів суду касаційної інстанції.
До того ж, як слушно зауважили суди, відсутність відповідей на телефонні дзвінки, що було обєктивно неможливим у звязку із втратою підозрюваним засобів звязку, про що подано відповідну заяву до правоохоронних органів, і є додатковим підтвердженням того, що підозрюваний не був обізнаний про обовязок з`явитися за викликом.
Місцевий суд правильно погодився із висновками слідчого судді в ухвалі від 26 жовтня 2023 року про те, що підозрюваного оголошено в розшук без законних на те підстав, а отже, і причин для зупинення досудового розслідування також не було, вказав, що подібне використання органами досудового розслідування своїх повноважень не узгоджується з вимогами кримінального процесуального закону і є неприпустимим.
В ухвалах судів також надано оцінку доводам прокурора щодо процесуальних порушень допущених слідчим суддею під час розгляду скарги сторони захисту на постанову про зупинення досудового розслідування.
Зокрема, суд першої інстанції дослідив, які документи були у розпорядженні слідчого судді, і зазначив, що їх було цілком достатньо для прийняття рішення.
Прокурор жодних інших матеріалів, окрім тих, що є у справі, не долучив, хоча мав таку можливість, що свідчить про те, що їх у сторони обвинувачення в розпорядженні немає.
КПК України не закріплено обов`язку скаржника надсилати копію скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування у порядку ст. 303 цього Кодексу, стороні обвинувачення. Вказівка прокурора про протилежне неприйнятна.
За ч. 3 ст. 306 КПК України розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов`язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Прокурор не заперечує того, що був обізнаний про розгляд скарги сторони захисту слідчим суддею, та вказав про можливість її розгляду за його відсутності, тобто своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, а тому його твердження про незаконність судового рішення з підстав недотримання засад рівності, змагальності, неучасті сторони обвинувачення є нелогічними.
Причини, що наводить прокурор, який є самостійним у своїй процесуальній діяльності, на обґрунтування своєї відсутності, є надуманими та не впливають на законність рішення слідчого судді.
Не заслуговують на увагу й касаційні доводи прокурора стосовно того, що суди проігнорували ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2023 року, якою надано оцінку постанові слідчого від 05 жовтня 2023 року, що і стало підставою для продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023000000000791 до восьми місяців, тобто до 12 березня 2024 року.
19 жовтня 2023 року предметом розгляду слідчого судді було клопотання сторони обвинувачення про продовження строку досудового розслідування, який перевіряв достатність підстав саме для цього.
Постанову слідчого про зупинення досудового розслідування від 05 жовтня 2023 року на момент розгляду клопотання скасовано не було, тобто слідчий суддя презюмував її законність.
Однак, з огляду на те, що предметом розгляду слідчого судді було клопотання про продовження строку досудового розслідування, а не рішення слідчого, то давати оцінку його відповідності КПК України слідчий суддя був неуповноважений.
До того ж ухвала слідчого судді від 19 жовтня 2023 року не є преюдиційним рішенням для слідчого судді, який розглядає скаргу на постанову слідчого про зупинення досудового розслідування. Порядок оскарження цих ухвал однаковий.
Зважаючи на те, що слідчим суддею 26 жовтня 2023 року скасовано рішення про зупинення досудового розслідування, строк досудового розслідування, закінчився 12 жовтня 2023 року.
Усі подальші дії, рішення на стадії досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні вчинені поза межами строку досудового розслідування, а тому правового значення не мають, про що небезпідставно вказав місцевий суд.
В ухвалі апеляційного суду надано вичерпну відповідь на доводи прокурора в цій частині.
Суд першої інстанції, встановивши, що після повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, який не є тяжким чи особливо тяжким злочином проти життя та здоров`я особи, закінчився передбачений п. 3 ч. 4 ст. 219 КПК України двомісячний строк досудового розслідування, який у встановленому законом порядку було продовжено до трьох місяців, правильно закрив кримінальне провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу. З таким рішенням вмотивовано погодився і апеляційний суд.
Вказівка прокурора про те, що суд, закриваючи кримінальне провадження, послався не на той пункт ст. 219 КПК України є необґрунтованою та не узгоджується з положеннями кримінального процесуального закону.
Не заслуговують на увагу і твердження прокурора про недотримання судом вимог статей 28, 113 КПК України.
З матеріалів справи убачається, що 22 квітня 2025 року до Вінницького міського суду Вінницької області надійшло кримінальне провадження щодо особи з постановою суду касаційної інстанції, того ж дня проведено автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Ухвалою цього суду від 25 квітня 2025 року призначено підготовче судове засідання на 01 липня 2025 року.
01 липня 2025 року за клопотанням сторони захисту витребувано необхідні для розгляду матеріали з Офісу Генерального прокурора і Державного бюро розслідувань.
У подальшому судові засідання головуючим суддею призначалися на 05, 11 серпня 2025 року (обидва рази розгляд було відкладено за клопотаннями сторони обвинувачення) та 15 серпня 2025 року, 18 серпня 2025 року ухвалено остаточне рішення у справі.
З урахуванням складності кримінального провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення розгляду, поведінки учасників судового провадження, суд повною мірою дотримався вимог щодо розумності строків судового розгляду. Судові засідання призначалися без невиправданої затримки, жодного разу їх не було відкладено з ініціативи суду.
Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.
Постанова ККС ВС у справі № 127/15521/24 від 15 жовтня 2026 року.
