Оголошення померлим військовослужбовця, зниклого безвісти під час бойових дій, - одна з найскладніших категорій справ для родин Захисників.
Батько військовослужбовця, призваного на військову службу 24 жовтня 2024 року звернувся до суду щодо визнання померлим свого сина. Мати військовослужбовця померла у 2022 році, одружений він не був, дітей не мав, тож батько залишився єдиною рідною людиною.
13 травня 2025 року заявник отримав «Сповіщення сім`ї» про те, що його син зник безвісти 11 травня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Павлівка Сумського району Сумської області.
Зі службового розслідування військової частини вбачається, що під час переміщення штурмової групи розпочався артилерійський та мінометний обстріл, атаки FPV-дронів та «скиди». Військовослужбовець отримав осколкове поранення, після чого з ним було втрачено візуальний контакт та радіозв`язок. За даними аеророзвідки на вказану позицію зайшов ворог, тому пошукові заходи здійснити неможливо.
Ключовим у таких справах є доведення того, що про особу немає жодних відомостей, зокрема щодо перебування в полоні. Тому адвокат направив запити до Національного інформаційного бюро, Об`єднаного центру з координації пошуку та звільнення військовополонених при СБУ та військової частини.
НІБ повідомило, що відомості про перебування особи в полоні відсутні, а інформація від держави-агресора через Міжнародний комітет Червоного Хреста не надходила. Об’єднаний центр також не отримував офіційних даних про місцезнаходження особи чи її перебування в полоні, а військова частина підтвердила, що солдат вважається безвісти зниклим за особливих обставин.
Найскладніше питання в цій категорії справ - строк. Відповідно до ч. 2 ст. 46 ЦК України особа, яка пропала безвісти у зв’язку з воєнними діями, може бути оголошена померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій, а з урахуванням конкретних обставин - і раніше, але не раніше спливу шести місяців.
Згідно п. 81. постанови Велика Палата Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі 755/11021/22, виснує, що шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та уяких у зв'язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість.
Відповідно до п. 94. вищевказаної постанови Велика Палата Верховного Суду наголошує, що під час визначення моменту для початку відліку шестимісячного строку, встановленого реченням другим частини другої статті 46 ЦК України, суд повинен враховувати соціальний контекст та засаду справедливості. Оскільки в умовах російської агресії, яка триває на території України, ситуація в країні залишається недостатньо стабільною, будь-які правові рішення повинні бути чутливими до складних життєвих обставин, у яких опинилися люди.
У відповідності до п. 95. вищезазначеної постанови Велика Палата Верховного Суду відрахування шестимісячного строку з дня припинення або скасування воєнного стану чи закінчення воєнних дій, збройного конфлікту було б непропорційним обмеженням прав та інтересів значної кількості цивільних осіб, членів сімей Захисників і Захисниць України.
Відповідно до п. 96. вищевказаної постанови Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що у частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на усій території України.
Також у п. 97. вищезазначеної постанови слідує, що також не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв'язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об'єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою.
У відповідності до п. 98. вищевказаної постанови зазначено, що шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв'язок з різних причин, пов'язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з'ясування додаткових обставин абоотримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом.
Розглядаючи заяву, суд зазначив наступне.
Оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть цієї особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті.
Підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.
Обраний заявником спосіб захисту відповідає правовій позиції Верховного Суду, за якою за наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв`язку з воєнними діями, без достовірних доказів, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення особи померлою, а не із заявою про встановлення факту смерті.
Суд встановив наявність між заявником та його сином матеріально-правового зв`язку, а саме з метою реалізації права на оформлення спадкових прав та належних йому соціальних виплат.
Зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для оголошення особи померлою за обставин безпосередньої участі у бойових діях під час захисту Батьківщини внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.
Суд присяжних задовольнив заяву в повному обсязі та оголосив військовослужбовця померлим. Датою смерті визначено 11 травня 2025 року, місцем смерті - село Павлівка Сумського району Сумської області.
Для батька це рішення означає можливість нарешті оформити спадщину та отримати соціальні виплати, на які має право родина загиблого Захисника.
Рішення Чортківського районного суду Тернопільської області у справі № 608/1723/26 від 29 вересня 2026 року.
