ВПВС у постанові від 09.02.2023 у справі № 990/106/22 https://reyestr.court.gov.ua/Review/109364574 погодилась з висновками ВС, що прийняття Президентом України на підставі пропозиції Комісії рішення про прийняття до громадянства України є правом глави держави, а не безумовним обов`язком.
Алгоритм дій, спрямованих на розвязання цього питання, визначено у Конституції України та Законі № 2235-III, а також п.п. 113-115 Порядку № 215, які охоплюють мислення над цим питанням, процес (перебіг) вибору можливостей розвязання конкретного питання про надання громадянства України конкретній особі в аспекті конкретних умов і обставин та оформлення вибору у виді офіційного документа (акта) (указу Президента України).
Це потребує задіяння і використання певних зусиль та затрат (розумових, часових, операційних, організаційних, функціональних).
Президент України не може проігнорувати сам розгляд звернення особи про прийняття до громадянства, але водночас не обтяжений часовими межами та обов`язком на прийняття рекомендованого йому Комісією варіанта рішення.
Проте це не дозволяє сприймати стан розв`язання цього питання безмежним, безкінечним, таким, що може тривати невиправдано довго.
Водночас суд не може установити строки прийняття главою держави рішення про надання громадянства.
Мірилом визнання протиправної діяльності / бездіяльності Президента України в цьому питанні може бути встановлення того, що …. вирішення питання громадянства провадиться всупереч принципам верховенства права, законності, справедливості, впродовж періоду часу, тривалість (тяглість) якого не можна розумно пояснити.
Факт неоднакового в часі вирішення питання щодо надання громадянства іншим особам не може свідчити про дискримінацію стосовно позивача.
