Рішення ВС у справі № 161/11436/21 від 27.04.2023 https://cutt.ly/M6nrMbr
Відповідачка, заперечуючи проти позову про стягнення заборгованості за договором позики зазначила, що розписка надана позивачем, не містить її прізвища, а підпис знаходиться не під текстом розписки, а над ним, а відтак, не може бути допустимим доказом.
ВС підтримав доводи відповідачки та зауважив наступне.
Звичай є загальноприйнятим правилом поведінки, яке не виражене прямо в законі або в договорі, але не суперечить їм. Звичай є усталеним правилом поведінки, як джерело права має додатковий (субсидіарний) характер. Ознака усталеності передбачає, що звичай, внаслідок його багаторазового застосування, сприймається у суспільстві або у його значної частини як правило поведінки, якого дотримуються без додаткової формалізації, зокрема в силу історичних, національних, суспільних традицій.Звичаї ділового обороту беруть до уваги, зокрема, при тлумачення угод.
В національному законодавстві не врегульована типова форма розписки, проте за звичаями ділового обороту реквізит «Підпис» розміщується завжди у кінці документа, під його основним змістом, тобто під текстом документа, для того, щоб зафіксувати дійсне схвалення автором документа його тексту та унеможливити спотворення його змісту.
З огляду на те, що підпис відповідачки розміщений над текстом розписки, який виготовлений у друкованому вигляді, а не власноруч відповідачкою, суди правильно виснували, що текст розписки нею не схвалювався.
