Рішення ВС у справі № 917/1161/25 від 05.03.2026 https://t1p.de/ekua1
У касаційній скарзі скаржник вказує на неоднакову судову практику щодо стягнення витрат на правничу допомогу у страхових справах: одні суди присуджують такі витрати навіть без фактичного розгляду спору по суті, інші — відмовляють, якщо позивач звернувся до суду передчасно, не надавши страховику можливості виконати зобов'язання добровільно.
КГС ВС відступив від раніше викладених позицій ВС та сформував наступний висновок щодо застосування ч. 3 ст. 130 та п.4 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
У позивача виникає право на відшкодування йому за рахунок відповідача понесених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи не лише у випадку відмови позивача від позову у зв'язку із задоволенням позовних вимог відповідачем після пред'явлення позову, але й у випадку закриття провадження у справі на підставі п.4 ч. 1 ст. 231 ГПК України у разі, якщо відсутність предмета спору виникла у зв`язку із задоволенням позовних вимог відповідачем.
При цьому немає значення, чи було провадження закрито за клопотанням позивача, відповідача чи з ініціативи суду.
У разі задоволення позовних вимог третьою особою, а не відповідачем, право на відшкодування витрат залежить від підстав здійснення такого задоволення третьою особою, які підлягають дослідженню та оцінці судом. При цьому за загальним правилом добросовісний позивач вправі розраховувати на можливість відшкодування йому витрат на правничу допомогу, понесених ним до моменту закриття провадження у справі.
