1. Предмет справи та її суть Категорія справи: окреме провадження
Предмет: надання права на шлюб особі, яка досягла 16 років (ч. 2 ст. 23 СК України)
Ключове питання: чи відповідає шлюб неповнолітньої заявниці з конкретною особою її найкращим інтересам.
2. Фактичні обставини
Заявниця: досягла 16 років; добровільно бажає укласти шлюб; проживає з батьком; перебуває у конфлікті з матір’ю.
Скаржник: старший за заявницю більш ніж на 20 років; має юридичну освіту; заінтересований у шлюбі саме з заявницею.
Батько заявниці: не заперечує; підтримує шлюб.
Орган опіки та піклування: не заперечує.
3. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій
3.1. Суд першої інстанції: Відмовив, оскільки: заявниця не довела, що шлюб відповідає її інтересам; почуття любові — не є доказом; докази «виняткових обставин» відсутні.
3.2. Апеляційний суд: Підтвердив відмову, додатково зазначивши: батько та орган опіки не пояснили, яким саме інтересам відповідає шлюб; мати не залучена; значна різниця у віці та юридичний фах скаржника можуть домінувати над волею заявниці; заявниця сама не подала апеляцію, отже «погодилась» з рішенням.
4. Позиція касатора та заявниці.
4.1. Основні доводи касаційної скарги: неправильне застосування ст. 23 СК України; порушення принципу диспозитивності; надмірне втручання у приватне і сімейне життя (ст. 8 Конвенції); суди безпідставно переклали тягар доказування лише на заявницю.
4.2. Позиція заявниці: повністю підтримала касаційну скаргу; наголосила, що суд не довів негативних наслідків шлюбу; вважає втручання суду надмірним.
5. Ключові правові питання, які вирішував Верховний Суд
Питання 1: Чи можна переглядати рішення, якщо заявниця сама їх не оскаржила, але підтримала скарги іншої заінтересованої особи?
Висновок ВС: Так, можна. Аргументація: принцип диспозитивності не забороняє визнання скарги іншою стороною; право на шлюб — спільне право двох осіб; скаржник має власний законний інтерес; визнання скарги заявницею ≠ згода з відмовою суду.
Апеляційний суд помилково вважав, що заявниця «погодилась» із рішенням.
Питання 2: Чи потрібно залучати обох батьків?
Висновок ВС: Так, у цій справі — потрібно було залучити матір.
Аргументація: справа стосується найкращих інтересів дитини; між заявницею і матір’ю є конфлікт щодо шлюбу; суд зобов’язаний активно перевіряти можливі ризики, а не обмежуватися формальною згодою батька.
Незалучення матері — істотне процесуальне порушення.
Питання 3: За яких умов можливе обмеження права на шлюб з 16 років?
Ключовий висновок Верховного Суду: Відмовити можна лише тоді, коли встановлено, що шлюб суперечить інтересам заявника.
Приклади таких підстав (не вичерпний перелік): відсутність вільного волевиявлення; психологічний або соціальний тиск; примус, домашнє насильство; зловживання довірою, майнові мотиви; нерозуміння наслідків шлюбу; відсутність взаємної поваги, підтримки.
Важливо: Суди не встановили жодної з цих обставин.
6. Критика Верховного Суду на адресу нижчих судів
Основні помилки:
- Перекладено весь тягар доказування на неповнолітню.
- Суд зайняв пасивну позицію, хоча мав діяти активно.
- Не доведено пропорційність втручання у ст. 8 Конвенції.
- Не досліджено ризики, а зроблено припущення.
- Не залучено матір заявниці.
7. Результат розгляду
Касаційну скаргу задоволено частково; Рішення першої та апеляційної інстанцій скасовано; Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Верховний Суд не надав право на шлюб самостійно, бо: не може встановлювати нові факти; були істотні процесуальні порушення.
8. Значення постанови (прецедентна цінність)
Це рішення: підвищує стандарти захисту права на шлюб неповнолітніх; чітко визначає, що відмова — виняток, а не правило; зобов’язує суди активно перевіряти ризики, а не вимагати «довести любов»; пояснює, що вік і різниця у віці — не автоматична підстава для відмови; посилює застосування ст. 8 Конвенції у сімейних справах.
Рішення № 159/125/24: reyestr.court.gov.ua
