Рішення ВС у справі № 462/863/23 від 02.03.2026 https://t1p.de/5bf89
Спадкоємець звернулась до суду з позовом про визнання заповіту недійсним. Вона стверджувала, що одним із свідків при посвідченні оспорюваного заповіту була рідна тітка спадкоємця, тобто його близький родич, що суперечить п.3 ч. 4 ст.1253 ЦК України.
Суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні цього позову.
КЦС ВС погодився з таким висновком судів, зазначивши, що при тлумаченні п.3 ч.4 ст.1253 ЦК України слід враховувати визначення близьких родичів, яке наведене у ст.68 ЦК України, яка за своїм змістом є найбільш близькою до ст.1253 ЦК України, оскільки нею обмежується коло осіб, які не можуть укладати договори з певними особами. Такими особами є батьки, діти, брати, сестри, і саме ці особи не можуть бути свідками при посвідченні заповітів на користь свого близького родича.
Парламентом не передбачено у ст. 1 ЦК України можливості застосування щодо визначення близького родича в розумінні п.3 ч.4 ст.1253 ЦК України норм публічних законів.
Також застосування ст.1 Закону України «Про запобігання корупції», ст.26 СК України, ст.25-1 КЗпП України, за аналогією закону неможливе при вирішенні питання про визначення поняття «близькі родичі» (п.3 ч.4 ст.1253 ЦК України).
Отже, рідний дядько / рідна тітка спадкоємця за заповітом не є близькими родичами спадкоємця за заповітом в розумінні п.3 ч.4 ст.1253 ЦК України. Рідний дядько / рідна тітка спадкоємця за заповітом можуть вважатися членом сім'ї спадкоємця тільки за умови, що він та спадкоємець спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
