ВПВС в постанові від 16.04.2025 у справі № 924/971/23 вади укладеного КПУ правочину пов`язувала не з тим, що він укладений з метою приховання майна забороненої політичної партії від держави, а з неможливістю розпорядження майном політичної партії всупереч статутним завданням та меті її діяльності, що свідчить про його нікчемність на підставі ст. 228 ЦК України.
ВПВС підкреслила , що у правовій державі інтереси держави повинні відповідати інтересам суспільства та не можуть їм суперечити. Для цінностей, які охоплюються категорією публічного порядку, також характерна більша стабільність. Очевидність цих цінностей для кожного члена суспільства обумовлює те, що правочин, який їх порушує, є нікчемним, тобто будь-яка особа може дійти висновку про його недійсність без потреби у рішенні суду, яким би той визнавав його недійсним, зважуючи приватний і публічний інтереси. До таких цінностей безумовно належать суверенітет, територіальна цілісність і конституційний лад держави, безпека життя і здоров`я населення, основоположні права і свободи людини.
ВПВС однозначно висловилась про недопустимість розподілу майна політичної партії (у тому числі потенційно забороненої) між її членами, а правочини з відчуження такого майна на користь членів політичної партії (чи пов`язаних із ними осіб) є такими, що не відповідають статутним завданням і цілям діяльності політичної партії, що є порушенням публічного порядку.
ВПВС було напрацьовано загальні орієнтири правозастосування у подібних правовідносинах, які не обмежуються суб`єктним складом, притаманним винятково господарському судочинству.
Зокрема, в цій постанові зазначено, що оцінка відповідності втручання у право власності повинна відбуватись із застосуванням таких критеріїв, які необхідно оцінювати у сукупності: 1) законність втручання; 2) легітимна мета (виправданість втручання загальним інтересом); 3) справедлива рівновага між інтересами захисту права власності та загальними інтересами (дотримання принципу пропорційності між використовуваними засобами і переслідуваною метою та уникнення покладення на власника надмірного тягаря).
Оскільки наведений висновок щодо застосування ст. 228 ЦК України не можна вважати застарілим, ВПВС 16.09.2026 постановила ухвалу https://reyestr.court.gov.ua/Review/139924682 про відмову у прийнятті до свого розгляду справи № 583/4502/23.
Та обставина, що відчужене політичною партією майно відповідачка використовувала як житло, не змінює загальних принципів застосування трискладового тесту при розгляді подібних справ та не перешкоджає судам послуговуватися висновками ВПВС, у тому числі з урахуванням приписів ст. 30 Конституції України та ст. 8 Конвенції.
