ВПВС у постанові від 06.09.2023 у справі № 208/712/19 https://reyestr.court.gov.ua/Review/113247461 нагадала, що за практикою ЄСПЛ провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП, з огляду на суворість передбачених санкцією цієї статті стягнень у виді штрафу і позбавлення права керування транспортними засобами, їх каральну і профілактичну мету, у розумінні Конвенції вважається «кримінальним».
Водночас процедура розгляду відповідних судових справ належить до сфери регулювання не Кримінального процесуального кодексу України, а КУпАП.
Незважаючи на приписи ч. 1 ст. 250 КУпАП для прокурора та його заступника не передбачено процесуального порядку забезпечення такої участі не передбачено ні цим Кодексом, ні Законом України «Про прокуратуру», ані підзаконними нормативно-правовими актами.
Таким чином, розглянувши справу без участі прокурора, суди діяли в межах вимог КУпАП та інших законів України.
Разом із тим, відповідно до сталої практики ЄСПЛ участь у судовому процесі сторони обвинувачення є, як правило, необхідною у разі проведення судом усного слухання справи, якщо сторона захисту при наданні їй можливості бути присутньою в судовому засіданні від реалізації цього права не відмовиться.
В даному випадку усного слухання справи не відбулося, оскільки ніхто з учасників процесу до суду не з`явився, хоча суд вжив передбачених законом заходів для забезпечення участі в розгляді справи заявника та його захисника (застосована судом процедура по суті мала характер письмового провадження).
Велика Палата вважає, що уповноважений орган Національної поліції на стадії досудового оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення фактично виконував функцію обвинувачення та разом із протоколом скерував до суду одержані ним письмові докази.
В свою чергу суд не вчиняв жодних процесуальних дій, ініціювання чи здійснення яких у змагальній судовій процедурі належало б до повноважень сторони обвинувачення.
Дії судді і застосована ним процедура жодним чином не вплинули і не могли вплинути на формування сукупності доказів вчинення адміністративного правопорушення.
З урахуванням наведеного ВПВС дійшла висновку, що рішення ЄСПЛ щодо заявника у справі «Бантиш та інші проти України» не спонукає до висновку про те, що допущене державою порушення Конвенції у цій конкретній ситуації поставило під серйозний сумнів результат оскарженого провадження на національному рівні.
Зазначено, що суди під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, мають керуватися критеріями дотримання гарантій безсторонності суду, сформульованими ЄСПЛ у справі «Михайлова проти України» від 6.03.2018.
