Звертаючись до Великої Палати, колегія суддів поставила під сумнів висновок цієї палати про необхідність розподілу процесуальних витрат у кримінальному провадженні не лише в обвинувальному вироку, але й у будь-якому рішенні суду, яким завершується розгляд справи по суті, у тому числі в разі закриття кримінального провадження у звʼязку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
ВПВС в ухвалі від 27.09.2023 у справі № 686/1699/20 https://reyestr.court.gov.ua/Review/114203265 зазначила, що сама собою незгода колегії суддів зі сформованою позицією щодо тлумачення певних норм права не свідчить про наявність виключної правової проблеми і не може слугувати підставою для передачі провадження на розгляд Великої Палати.
Наведені приклади судової практики не суперечить позиції Великої Палати, оскільки у її постанові від 17.06.2020 у справі № 598/1781/17 не йдеться про коло осіб, з яких стягуються процесуальні витрати, натомість визначено обов`язковість їх розподілу при прийнятті остаточного судового рішення в кримінальному провадженні.
Ця теза кореспондує також із висновком Великої Палати про те, що витрати, понесені в кримінальному провадженні, не можуть бути стягнуті за позовом у порядку цивільного судочинства, а питання про їх розподіл вирішується за правилами КПК (постанова від 21.11.2018, справа № 462/6473/16-ц).
