Колегії суддів КГС вважала за необхідне відступити від висновку, сформованого у постанові ВС у складі колегії суддів КАС від 21.07.2022 у справі № 826/12479/18 щодо визначення юрисдикці спорів, пов'язаних із застосуванням ст. 17 ЗУ «Про свободу совісті та релігійні організації» (спори, в яких предметом оскарження є рішення державних органів з питань володіння та користування культовими будівлями і майном, розглядаються в порядку цивільного судочинства).
ВПВС в ухвалі від 03.10.2023 у справі № 907/315/19 https://reyestr.court.gov.ua/Review/114021151 , відмовляючи у прийняті справи до свого розгляду, зазначила, що ВС у постанові від 21.07.2022 у справі № 826/12479/18 не формулював висновку щодо перегляду спорів, в яких предметом оскарження є рішення державних органів з питань володіння та користування культовими будівлями і майном, в порядку цивільного судочинства.
ВС лише дійшов висновку, що, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, цей спір не є публічно-правовим, випливає з приватноправових відносин і має вирішуватися місцевим господарським судом за правилами ГПК України. Він не формулював висновку щодо перегляду спорів, в яких предметом оскарження є рішення державних органів з питань володіння та користування культовими будівлями і майном, в порядку цивільного судочинства.
Водночас було вказано висновки, що містяться у постанові ВПВС від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, згідно яких юрисдикція судового спору визначається за предметом спору, тобто за змістом та дійсним характером спірних правовідносин. З огляду на зміст та характер правовідносин у зазначеній справі, ВПВС виснувала, що спір має розглядатись у порядку господарського судочинства.
