Рішення ВС у справі № 910/9568/24 від 13.01.2025 https://t1p.de/r3s3h
Позивач у касаційній скарзі наголошував на тому, що юрисдикція у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності визначається не за складом сторін спору, а за складом учасників господарського договору.
КГС ВС не підтримав доводів касанта з огляду на таке.
Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
З огляду на положення ч.1 ст.20 ГПК України а також ст.ст.4,45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.
Предметом спору у даній справі є вимоги фізичної особи, яка є спадкоємцем майна, що є предметом оренди за договором, укладеним між Банком та ФОП. При цьому, ФОП померла і автоматичного переходу статусу фізичної особи - підприємця до позивача, як до спадкоємця не відбулося. Тобто, у спірних правовідносинах позивач виступає як фізична особа без статусу суб`єкта господарювання.
Отже, суб'єктний склад учасників та підстави цього спору не відповідають приписам ст.ст.4,20 ГПК України, а тому цей спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
