За вироком Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 жовтня 2025 року особу визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 114-2 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Відповідно до ст. 75 КК звільнено його від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.
Cуд першої інстанції установив, що засуджений за детально викладених у вироку обставин, у невстановлені час і місці, в грудні 2023 року за допомогою мобільного телефону «Iphone 11 ProMax» використовуючи обліковий запис з відповідним номером оператора мобільного зв`язку, створив у месенджері «Telegram» та адміністрував Telegram-спільноту, де з 22 липня по 07 серпня 2024 року поширював інформацію про розташування Збройних Сил України (далі - ЗСУ) за можливості їх ідентифікації на місцевості, яка не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом ЗСУ, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, в умовах воєнного стану, а саме про розташування та переміщення військовослужбовців РТЦК та СП під час виконання ними мобілізаційних заходів з оповіщення населення у м. Новомосковську (зараз м. Самар) та Новомосковському районі Дніпропетровської області.
При перегляді вироку за апеляційною скаргою прокурора Дніпровський апеляційний суд 02 лютого 2026 року скасував це рішення у частині призначеного покарання та ухвалив новий вирок, яким призначив обвинуваченому за ч. 2 ст. 114-2 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. У решті залишив вирок без змін.
Так, органом досудового розслідування дії засудженого кваліфікувалися за ч. 2 ст. 114-2 КК, як поширення інформації про розташування ЗСУ за можливості їх ідентифікації на місцевості, яка не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом ЗСУ, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчинене в умовах воєнного стану.
Згідно зі ст. 1 Закону України від 06.12.1991 № 1934-XII«Про Збройні Сили України» Збройні Сили України (далі - Закон) - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.
Відповідно до ст. 3 Закону організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
Згідно з Законом України від 06.12.1991 № 1932-XII«Про оборону України», органи військового управління - це Міністерство оборони України, інші центральні органи виконавчої влади тощо, а також територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обліку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до п. 1 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Отже, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП) є структурними підрозділами ЗСУ.
Перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань полягає у вчиненні діяння (дій або бездіяльності), яке виражається у втручанні в цю діяльність, створенні перешкод, перепон, спрямованих на недопущення, припинення чи заборону проведення окремих дій, чи маневрів ЗСУ та іншими військовими формуваннями, прийняття тактичних чи стратегічних рішень керівництвом, чи особовим складом зазначених підрозділів задля ускладнення або унеможливлення здійснення законної діяльності ЗСУ та іншими військовими формуваннями або істотному зниженні її ефективності.
Як убачається з матеріалів провадження, у створеній ним Telegram-спільноті засуджений розміщував інформацію про розташування підрозділів РТЦК та СП для попередження учасників цієї спільноти про проведення мобілізаційних заходів, щоб ті отримавши таку інформацію мали можливість уникнути їх перевірки та ухилитися від мобілізації, а отже своїми діями перешкоджав проведенню цих заходів, тобто перешкоджав законній діяльності Збройних Сил України.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні з 24 лютого 2022 року на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан, який діє по теперішній час.
З урахуванням наведеного дії засудженого підлягають правовій кваліфікації за ч. 1 ст. 114-1 КК, як перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період.
Тому колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу захисника задовольнити частково, перекваліфікувати дії засудженого з ч. 2 ст. 114-2 КК на ч. 1 ст. 114-1 цього Кодексу і на підставі положень статей 50 та 65 КК призначити йому покарання у межах санкції вказаної норми закону.
Ураховуючи обставини справи та дані про особу засудженого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання, одружений, наявність обставини яка пом`якшує покарання - активне сприяння розкриттю злочину та відсутності обставин, які його обтяжують, колегія суддів доходить висновку, що його виправлення є можливим без відбування реального покарання, за умов застосування до нього положень ст. 75 КК і контролю з боку органу пробації.
Відтак, касаційна скарга захисника підлягає до часткового задоволення, а вказані судові рішення зміні.
Постанова ККС ВС від 16 червня 2026 року у справі № 183/12045/24.
