Стягнення збитків та інфляційних втрат у зв`язку з витребуванням придбаного нерухомого майна на користь третьої особи за рішенням суду
03 липня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 904/3794/23 (ЄДРСРУ № 120150478) досліджував питання щодо стягнення збитків та інфляційних втрат у зв`язку з витребуванням придбаного нерухомого майна на користь третьої особи за рішенням суду.
Згідно зі статтями 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до частини четвертої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
За вимогами частини першої статті 661 Цивільного кодексу України у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.
За змістом статей 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: 1) вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; 2) додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; 3) неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; 4) матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує його інтереси, як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також неодержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки особи.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов`язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника. За відсутності хоча б однієї із названих умов цивільно-правова відповідальність у виді відшкодування майнової шкоди не настає.
Відповідно до частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Між тим у справі № 916/1573/18 була пред`явлена позовна вимога про стягнення збитків, яких зазнав позивач у зв`язку з витребуванням придбаного нерухомого майна на користь третьої особи за рішенням суду, а також тієї обставини, що позивач порушував питання в частині нарахування на сплачену суму вартості вилученого майна інфляційних втрат. Тобто, з урахуванням правової позиції Великої Палати, спірні правовідносини у справі, що переглядається, та у справі № 916/1573/18 є подібними за їх змістом та правовим регулюванням.
Верховний Суд у справі №915/1573/18, прийнявши нове рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення нарахованої інфляційної складової на вартість придбаного за договором майна, виходив з наступного.
Враховуючи основоположні принципи цивільного та європейського законодавства, добросовісний покупець, у якого вилучено майно, має право на отримання належної компенсації.
Інфляція - це знецінення грошей, зниження їхньої купівельної спроможності, дисбаланс попиту і пропозиції.
Враховуючи положення статей 224, 225 Господарського кодексу України, якими закріплено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, при цьому судами встановлено, що збитками є грошовий еквівалент вартості вилученого майна, а також аналізуючи зміст частини другої статті 1192 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи, що відповідає основним засадам справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства, при цьому іншого порядку компенсації грошей (грошових коштів) у зв`язку з їх знеціненням, окрім встановленого індексу інфляції (індексу споживчих цін), чинним законодавством України не передбачено, необхідно дійти висновку про те, що недобросовісний продавець відшкодовує збитки (грошові кошти), завдані добросовісному покупцю, з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, що відповідатиме конвенційному принципу пропорційності.
При цьому, Верховний Суд відхилив посилання відповідача на не застосування судами до стягнутої суми збитків частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, оскільки положення зазначеної статті застосовуються до зобов`язальних правовідносин, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги. Предметом спірних правовідносини сторін є матеріально-правова вимога про стягнення збитків, які є наслідком порушення договірного зобов`язання стороною, і право на їх компенсацію виникає з моменту встановлення факту завдання збитку, тому обов`язок винної особи на їх відшкодування не пов`язується з моментом пред`явленням вимоги кредитором.
ВИСНОВОК:
Сторона, яка зазнала збитків у зв`язку з витребуванням придбаного нерухомого майна на користь третьої особи за рішенням суду має право на їх відшкодування (стягнення в судовому порядку), в тому числі і інфляційних втрат у зв’язку із знеціненням національної валюти починаючи з моменту встановлення факту завдання збитку, а не пред’явлення претензії винній особі.
