Переглядаючи справу про визнання протиправним та скасування рішення НАЗЯВО про встановлення у захищеній на засіданні спеціалізованої вченої ради при національному педагогічному університеті дисертації доктора педагогічних наук фактів порушення вимог з питань текстових запозичень без посилання на джерело (академічний плагіат) ВС КАС направив справу на новий розгляд і вказав, порушенням академічної доброчесності вважається, зокрема:
- академічний плагіат - оприлюднення (частково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження (творчості) та/або відтворення опублікованих текстів (оприлюднених творів мистецтва) інших авторів без зазначення авторства;
- фабрикація - вигадування даних чи фактів, що використовуються в освітньому процесі або наукових дослідженнях;
- фальсифікація - свідома зміна чи модифікація вже наявних даних, що стосуються освітнього процесу чи наукових досліджень.
Суди попередніх інстанцій зазначили, що не констатують факт наявності чи відсутності академічного плагіату у захищеній позивачем дисертації доктора наук, однак, прийняли до уваги довідку, що була сформована напередодні захисту за допомогою програми Strikeplagiarism.com, в якій зазначалося про 95,3% унікальності тексту дисертації, зазначивши, що це може свідчити про високу унікальність роботи.
Разом з тим Верховний Суд зауважує, що вимоги стосовно ступеня унікальності дисертації законодавством України, як на час захисту позивачем дисертації, так і на дату виникнення спірних правовідносин, законодавством не визначалися так само, як і не визначалося такого поняття, як «унікальність дисертації». Натомість, поняття академічного плагіату є якісною характеристикою (привласнення чужого тексту без посилання), яка не спростовується кількісними показниками технічної унікальності, оскільки технічні засоби перевірки не можуть ідентифікувати перекладні запозичення або перефразування, що були виявлені Комітетом з питань етики НАЗЯВО.
Верховний Суд наголошує, що за необхідності, зокрема у випадку наявності суперечливих доказів щодо фактів, які потребують спеціальних знань (наявність текстових запозичень, їх обсяг, характер, коректність перекладу чи цитування), та неможливості їх усунення іншими засобами доказування, суд, виконуючи обов`язок щодо офіційного з`ясування обставин, мав процесуальну можливість вирішити питання про призначення судової експертизи (зокрема, експертизи об`єктів інтелектуальної власності або лінгвістичної експертизи) навіть за відсутності відповідного клопотання сторін.
Невикористання судами повноважень, наданих їм процесуальним законом для перевірки обставин справи, призвело до того, що рішення ухвалено на підставі неповного дослідження доказів.
Натомість суди попередніх інстанцій обмежилися висновком про вихід НАЗЯВО за межі повноважень у процесі визначення Порядку розгляду Комітетом з питань етики заяв та скарг щодо наявності академічного плагіату у дисертації доктора наук, а також довідкою, сформованою за допомогою програми Strikeplagiarism.com, про унікальність тексту дисертації, проте не надали правової оцінки Звіту НАЗЯВО, що містить аналіз текстових фрагментів, джерел та методологічних підходів, які можуть свідчити про наявність академічного плагіату, в тому числі з урахуванням наданих позивачем пояснень та спростувань.
Постанова ВС КАС від 08 вересня 2026 року у справа № 500/4496/24 https://reyestr.court.gov.ua/Review/139612727
