Громадянка України разом із дитиною проживає в одній із країн ЄС та має тимчасовий захист. У посвідці зазначена дата закінчення дії документа, тому вона хвилюється: чи потрібно повторно подавати заяву, чи збережеться право на роботу, медичну допомогу та навчання дитини?
Водночас її родич лише планує вперше оформити тимчасовий захист і не знає, чи діятимуть для нього нові вимоги.
Коротка відповідь
Рада ЄС продовжила тимчасовий захист для переміщених з України ще на один рік — до 4 березня 2028 року включно.
Для осіб, які вже користуються тимчасовим захистом і безперервно зберігають цей статус у відповідній державі ЄС, основні права продовжуються:
- законне проживання;
- доступ до роботи;
- медична допомога;
- соціальна підтримка за правилами країни перебування;
- доступ дітей до освіти.
Головна новація стосується насамперед нових заявників: якщо до особи застосовуються військові обов’язки в Україні, від неї можуть вимагати документальне підтвердження їх дотримання — наприклад, підтвердження законного виїзду, відстрочки, звільнення від військового обов’язку або іншої законної підстави.
Ця нова умова не повинна застосовуватися до осіб, які вже мали тимчасовий захист до визначеної рішенням дати та безперервно зберігають його у відповідній країні ЄС. Рішення Ради ЄС 2026/1912 опубліковано 4 серпня 2026 року. "Офіційна інформація Ради ЄС" (https://www.consilium.europa.eu/.../ukraine-solidarity.../)
Алгоритм дій
1. Перевірте свій статус
З’ясуйте, чи залишається ваша реєстрація активною та чи не було її припинено через тривалу відсутність, переїзд або оформлення захисту в іншій державі.
2. Перевірте правила саме вашої країни
Продовження встановлено на рівні ЄС, але порядок оновлення посвідки визначає кожна держава окремо. В одних країнах статус або документ продовжуються автоматично, в інших необхідно:
- оновити електронні дані;
- отримати довідку про продовження;
- вклеїти спеціальну позначку;
- замінити пластикову картку;
- особисто звернутися до міграційного органу.
3. Не припиняйте чинний статус без консультації
Переїзд до іншої країни ЄС не означає автоматичного перенесення тимчасового захисту. Перед припиненням статусу перевірте, чи погодиться інша держава зареєструвати вас та які нові умови вона застосовуватиме.
4. Новому заявнику слід підготувати підтвердження законності виїзду
Якщо це стосується заявника, варто мати паспорт із відмітками про перетин кордону або офіційні паперові чи електронні документи, які підтверджують виконання військових обов’язків, відстрочку чи звільнення від них.
5. Збережіть підтвердження звернення
Подавайте документи так, щоб отримати реєстраційний номер, електронне підтвердження або копію заяви з відміткою про її прийняття.
Які документи можуть знадобитися
Залежно від країни та конкретної ситуації:
- закордонний або внутрішній паспорт громадянина України;
- чинна посвідка чи картка тимчасового захисту;
- документ про місцеву реєстрацію або адресу проживання;
- підтвердження попереднього надання тимчасового захисту;
- свідоцтва про народження дітей та документи про сімейні зв’язки;
- фотографія та заповнена заява;
- документи про законний перетин кордону;
- військово-обліковий документ, електронний документ або підтвердження відстрочки чи звільнення — якщо це стосується нового заявника;
- письмова відмова міграційного органу — у разі оскарження.
Строки
Тимчасовий захист продовжено до 4 березня 2028 року.
Саме продовження застосовуватиметься з 5 березня 2027 року, оскільки до цього часу діє попередній період захисту.
Строк для оновлення посвідки або реєстрації визначає кожна країна окремо.
Строк оскарження відмови зазначається у самому рішенні. Він може бути досить коротким, тому не варто чекати до завершення строку.
Основні ризики
- вважати, що продовження статусу автоматично продовжує строк дії будь-якої пластикової картки;
- не виконати національну процедуру оновлення документів;
- втратити безперервність статусу через необдуману відмову від нього або переїзд;
- одночасно намагатися користуватися тимчасовим захистом у двох країнах ЄС;
- для нового заявника — не підтвердити дотримання військових обов’язків, якщо така вимога застосовується;
- пропустити строк оскарження відмови;
- не повідомити органи про зміну адреси, сімейного стану або тривалий виїзд;
- помилково вважати, що в усіх країнах ЄС діють однакові соціальні виплати та порядок оформлення документів.
Куди подавати заяву або скаргу
Заява подається до компетентного органу країни перебування, зокрема до:
- міграційної служби;
- поліції у справах іноземців;
- муніципалітету або місцевої адміністрації;
- спеціального центру реєстрації переміщених осіб;
- через державний електронний портал — якщо це передбачено національними правилами.
Скарга подається до вищого міграційного органу або адміністративного суду — залежно від законодавства конкретної країни.
Що робити у разі відмови
- Вимагайте письмове рішення із зазначенням причин відмови та порядку оскарження.
- Перевірте, чи правильно орган визначив, що ви є новим заявником, а не особою, яка вже безперервно користувалася захистом.
- Надайте додаткові докази: попередню посвідку, довідку про реєстрацію, документи про законний виїзд, відстрочку, звільнення від військового обов’язку або сімейні зв’язки.
- Подайте адміністративну скаргу чи позов у встановлений строк.
- Якщо існує ризик втрати житла, виплат, лікування або примусового виїзду, одночасно з оскарженням порушуйте питання про тимчасове зупинення дії рішення.
Важливо: рішення ЄС визначає загальний строк та основні умови захисту, але конкретний порядок продовження посвідок, перелік документів, соціальна допомога і процедура оскарження залежать від країни перебування.
Офіційне рішення: "Council Implementing Decision (EU) 2026/1912" https://eur-lex.europa.eu/eli/dec_impl/2026/1912/oj/eng
