Відповідальність військовослужбовців за ігнорування наказів командира: судова практика

Дата: 25.02.2024 19:57

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати ККС вирішив, що військовослужбовець, який не прибув за наказом начальника вчасно до пункту тимчасової дислокації батальйону, заслуговує на 5 років реального позбавлення волі, і визнання ним винуватості у даному разі не грає ніякої ролі для того, аби його могли звільнити з випробуванням.

Відповідну постанову Верховний Суд ухвалив 11 липня 2023 року., повідомляє "Адвокат права".

Фабула справи

Будучи військовослужбовцем за контрактом, обіймаючи посаду навідника кулеметного відділення в усній формі відкрито відмовився виконати наказ начальника штабу першого заступника командира та до 23:00 20 листопада 2022 року не прибув до пункту тимчасової дислокації батальйону, а залишився в пункті постійної дислокації, причина - батько, який проходить службу в лавах ЗСУ отримав контузію, а також травму хребта і ноги, вдома залишилася мати з чотирма неповнолітніми дітьми.

Стан здоров’я батька та поганий стан здоров’я самого засудженого не були підтверджені жодними доказами.

Чоловіка визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. Разом з тим, на підставі ст. 75 КК України його було звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено на нього обов’язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК. Однак вироком Чернівецького апеляційного суду вирок місцевого суду щодо звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК скасовано.

Що з цього приводу думає ККС ВСУ?

Звільнення від відбування покарання з випробуванням військовослужбовця за невиконання ним наказу в умовах воєнного стану, а саме наказу на вибуття в район бойових дій для захисту Батьківщини від збройної агресії ворога, не лише не сприятиме запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень іншими особами, а навпаки створить у таких осіб впевненість у безкарності за відмову від виконання наказів командирів, а також відмову від захисту Батьківщини.

Військовослужбовець у цьому провадженні ще до початку повномасштабного вторгнення рф уклав контракт на проходження військової служби, добровільно взяв на себе обов’язки військовослужбовця і в період воєнного стану під час військової агресії ворога відкрито відмовився виконати наказ командира вибути до місця дислокації в район ведення бойових дій.

Вказане свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого злочину, оскільки може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, що в умовах воєнного стану є неприпустимим.

На думку суддів Верховного Суду, призначене покарання чоловіку в 5 років позбавлення волі, «є достатнім та необхідним для виправлення і попередження вчинення ним та/або іншими особами нових аналогічних злочинів, а застосування у цьому випадку інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням не відповідатиме принципам законності та справедливості покарання та не буде достатнім і необхідним для виправлення засудженого».