Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, відповідач вказав, що орієнтовний розмір судових витрат під час касаційного перегляду справи включатиме в себе витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 50 тис. гривень. Також зазначив, що з огляду на те, що станом на дату подання скарги відповідач не може передбачити весь обсяг наданих адвокатом послуг у суді апеляційної інстанції, а також тривалість розгляду цієї справи під час касаційного перегляду, докази понесених ним витрат, зокрема й акт приймання-передачі юридичних послуг, будуть надані у порядку, передбаченому ч. 8 ст. 129 ГПК України, а саме протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.
Суд апеляційної інстанції ухвалив рішення не на користь сторони відповідача.
За таких обставин, з урахуванням принципу розподілу судових витрат між сторонами пропорційно обсягу задоволених вимог позову або скарги, у сторони відповідача як pars victa (сторони, яка програла) не було підстав виконувати приписи статті 129 ГПК України щодо подання доказів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, адже такі витрати апріорі не могли бути розподілені шляхом їх покладення на позивача як pars victrix (сторони, яка перемогла).
Натомість розумним та передбачуваним є включення заяви про відшкодування таких витрат до змісту касаційної скарги на судові рішення, ухвалені апеляційним судом, та додання відповідних доказів саме до касаційної скарги.
З огляду на викладене ВПВС в додатковій постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/139860473 від 16.09.2026 у справі № 911/1138/25 дійшла висновку, що судові витрати, понесені відповідачем у суді апеляційної інстанції, також підлягають розподілу касаційним судом за наслідками перегляду справи в касаційному порядку.
