Договір про медичне обслуговування населення є інструментом реалізації державної політики у певній сфері правових відносин, а не приватноправовим договором. Закон прямо наділяє НСЗУ владними функціями щодо укладення, моніторингу, контролю та припинення таких договорів, що є класичними ознаками публічно-владних управлінських функцій у розумінні п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України.
ВПВС в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/140912236 від 17.09.2026 у справі № 320/16244/24 зауважила, що договір між НСЗУ та надавачем укладається передусім не для задоволення інтересів його сторін, а для того, щоб забезпечити пацієнтові можливість реалізувати такий вибір за рахунок коштів Державного бюджету України.
Велика Палата сформулювала такий правовий висновок: договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, укладений між НСЗУ та закладом охорони здоров`я або фізичною особою - підприємцем, яка має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, не є приватноправовим (господарським чи цивільним) договором.
Спори за позовами надавачів медичних послуг до НСЗУ, що виникають з приводу виконання такого договору, зокрема щодо оскарження бездіяльності НСЗУ з оплати наданих медичних послуг, є публічно-правовими і підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
