Укладений договір кредиту між банком та фізичною особою – підприємцем свідчив про виникнення господарських правовідносин.
В подальшому всі права вимоги, що належали первісному кредитору, були передані фізичній особі, позивачу у справі, який звернувся до спадкоємців боржника з письмовим повідомленням про намір продати предмет іпотеки та погасити борг.
Йому було відмовлено у поверненні боргу, посилаючись на незаконність такої вимоги у звязку з порушенням встановленого статтею 1281 ЦК України шестимісячного строку предявлення вимог до спадкоємців.
Аналізуючи приписи статей 1281, 1282 ЦК України та статті 23 Закону № 898-IV у взаємозвязку, ВПВС в постанові від 23.11.2022 у справі № 345/1537/21 https://reyestr.court.gov.ua/Review/107706742 вказала на особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцем боржника в зобовязаннях, забезпечених іпотекою, а саме:
1) у разі переходу права власності на предмет іпотеки в порядку спадкування право іпотеки є чинним для спадкоємця;
2) спадкоємець, до якого перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця;
3) спадкоємець (фізична особа) не несе відповідальності перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником такий спадкоємець відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки;
4) спадкоємець зобов`язаний повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо йому відомо про борги останнього
Водночас, оскільки договір іпотеки було укладено на забезпечення господарського договору, ВПВС вказала на необхідність при вирішенні спору насамперед вирішити питання про його юрисдикційність.
Було зауважено, що заміна однієї із сторін забезпечувального зобовязання не впливала на визначення юрисдикції вказаного спору, який підлягає розгляду в тому ж судочинстві, що і спір за основним зобовязанням, який був розглянутий господарським судом.
Оскільки справа мала бути розглянута господарським судом, ВПВС закрила провадження у справі.
