ВП ВС розглянула справу про визнання протиправним та скасування рішення, яким відмовлено в допуску до участі в доборі кандидатів на посаду судді місцевого суду.
Спірне питання - можливість пільгового зарахування періоду проходження військовослужбовцями військової служби до стажу роботи за спеціальністю за формулою «1 місяць служби за 3 місяці стажу професійної діяльності у сфері права», передбачений абз.2 ч.1 ст.8 Закону України № 2011-XII.
ВП ВС звернула увагу на необхідності розмежування правових понять «вислуга років у пільговому обчисленні» та «стаж професійної діяльності». Вислуга років у пільговому обчисленні, як це передбачено ЗУ № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою КМУ від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі - Постанова № 393), є спеціальним стажем роботи / служби, що застосовується до певних категорій осіб. Її метою є надання особі додаткових преференцій у сфері соціального захисту як компенсації за особливі умови роботи / служби, зокрема пов`язані з підвищеним ризиком для життя та здоров`я людини.
Натомість стаж професійної діяльності у сфері права, передбачений статтею 69 ЗУ від № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» , за своїм змістом є виключно кваліфікаційною вимогою, яка підтверджує наявність базового професійного досвіду, необхідного для зайняття суддівської посади. Ці види стажу мають різну правову природу і не є тотожними.
Положення Постанови № 393 не можна застосовувати до спірних правовідносин, оскільки сфера застосування визначеного нею пільгового обчислення вислуги років чітко обмежена відносинами соціального захисту.
Отже, ВП ВС дійшла висновку, що, попри наявність законодавчих упущень у регулюванні порядку пільгового зарахування військової служби до стажу за спеціальністю через бездіяльність уряду, суд не може перебирати на себе функції нормотворчого органу та визначати такі умови на власний розсуд. Оскільки ані законодавець, ані КМУ не визначили умов пільгового зарахування часу проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період до стажу роботи за спеціальністю, аргументи позивача щодо розрахунку за формулою «1 місяць військової служби за 3 місяці стажу роботи за спеціальністю» є необґрунтованими.
