Чоловік подав до ТЦК заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. ТЦК у відповідь на заяву листом повідомило, що ним вже пройдено ВЛК, за результатами якої чоловік визнаний обмежено придатним і заяви на отримання відстрочки ним не було надано. В цей же день йому було вручено повістку про відправлення до війська, розписавшись в якій він дав згоду на те, щоб його призвали на військову службу.
Фактично, ТЦК розцінило факт вручення чоловіку повістки на відправку, як здійснений факт його призову, заперечуючи можливість подати заяву на відстрочку, та відмовилося розглянути відповідну заяву.
Чоловік успішно оскаржив бездіяльність ТЦК до суду.
Рішенням від 26.08.2024 по справі № 140/4960/24 суд визнав протиправною бездіяльність ТЦК, зазначивши наступне:
Із наявних у справі матеріалів вбачається, що на час подання позову та на момент розгляду справи по суті, позивач є військовозобов`язаним, оскільки він не є призваним на військову службу.
Чинне законодавство не регламентує строк подання заяви про відстрочку.
Неподання такої заяви до проходження ним ВЛК та вручення йому повістки про направлення до війська 06.03.2024 до закінчення призову, та не набуття ним статусу військовослужбовця,
не позбавляють особу в межах мобілізаційної процедури на подання в подальшому такої заяви, за умови виникнення обставин, які надають йому таке право
Суд зазначає, що підпис особи в отриманні повістки свідчить про її отримання та ніяким чином не констатує згоду особи на те, що він дає згоду на призов її на військову службу
Відтак, суд прийшов до висновку, що отримавши таку заяву з додатками, ТЦК, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки, після її отримання, повинен був за наслідком її розгляду по суті прийняти відповідне рішення щодо надання відстрочки або відмови у наданні відстрочки.
