Втрата чоловіка на війні - однаково тяжке випробування як для офіційної, так і для цивільної дружини. Різниця лише в тому, що для держави ці дві жінки мають різний юридичний статус. Якщо офіційна вдова автоматично отримує право на одноразову допомогу, то цивільна дружина змушена доводити у судах те, що для всіх очевидно - вона теж була сім’єю загиблого. Такий підхід не тільки принижує, але й додає болю тим, хто й без того переживає найбільшу втрату.
Юристи ЮК “Мережа права” розповіли історію клієнтки.
В Україні з 29 березня 2024 року закон дозволяє цивільним дружинам військовослужбовців отримувати одноразову грошову допомогу (ОГД) у розмірі 15 мільйонів гривень після загибелі чоловіка. Для цього потрібно мати рішення суду про встановлення факту спільного проживання без офіційної реєстрації шлюбу. Однак на практиці система створює нові перепони: ТЦК та СП відмовляються приймати документи, фактично позбавляючи родини їхнього законного права.
Як розповіли юристи, жінка офіційно розлучилася з чоловіком у 2012 році. Проте вже через два роки пара возз’єдналася і відтоді продовжувала жити разом як цивільне подружжя.
У період офіційного шлюбу в них народилися діти, яких вони й надалі виховували спільно, зберігаючи міцний зв’язок як родина.
З початком повномасштабної війни чоловік пішов служити до Збройних сил України. Жінка всіляко підтримувала його та його підрозділ: допомагала із необхідними речами, забезпеченням та завжди залишалася поруч, наскільки це було можливо.
В боях за Бахмут військовий загинув. У своїх документах він зазначив цивільну дружину як члена своєї сім’ї, підтвердивши її роль у своєму житті та родину.
Після трагедії вона звернулася до ТЦК та СП, де допомогли з оформленням документів. Але Міністерство оборони відмовило у виплаті, посилаючись на відсутність зареєстрованого шлюбу. Тоді жінка за підтримки адвокатів ЮК “Мережа права” довела у суді факт спільного проживання. Проте обласний ТЦК та СП знову відмовився приймати документи, цього разу через відсутність "утримання".
"Ми всю зиму ходили по судах, шукали адвокатів, наймали, платили гроші. У мене загинув чоловік, у дітей батько, а ми себе відчуваємо як злочинниці. Це дуже прикро і образливо. Він не за це пішов воювати. Він пішов захищати свою сім'ю. А чому таке приниження для сім'ї Героя? Я не можу пояснити. Та й хочу спитати чим відрізняється цивільна дружина до 2024 року та після цього рішення?", - розповіла вдова.
Чому так відбувається?
До березня 2024 року цивільні дружини не мали права на ОГД. Закон №3515-IX змінив ситуацію: тепер вони мають право, якщо доведуть спільне проживання у суді. Однак на практиці ТЦК та СП блокують документи, хоча остаточне рішення ухвалює виключно Міністерство оборони. У результаті родини змушені проходити кілька судів, витрачати кошти й сили, аби довести очевидне, що вони є сім’єю загиблого героя.
"Цивільні дружини мають таке ж право на одноразову грошову допомогу, як і офіційні, якщо суд підтвердив факт спільного проживання. ТЦК та СП не можуть блокувати документи, їхня роль лише адміністративна – передати пакет у Міністерство оборони. Але часто ми бачимо безпідставні відмови, через які сім’ї змушені судитися повторно", - зазначає адвокат Андрій Кириленко, ЮК “Мережа права”.
Алгоритм дій для цивільних дружин
- Отримати рішення суду про встановлення факту спільного проживання.
- Подати пакет документів до районного ТЦК та СП.
- У разі відмови - звертатися з позовом до суду проти ТЦК та СП, аби змусити їх передати документи в Міноборони.
- Якщо відмовить Міноборони - оскаржувати рішення в суді.
Цивільні дружини військовослужбовців, які загинули, мають право на 15 мільйонів гривень допомоги. Це право гарантоване законом, а відмова у прийнятті документів з боку ТЦК та СП є незаконною.
Відео "Мережа права":
