Адвокат, медіатор, доктор юридичних наук, доцент Наталія Павловська у ексклюзивному інтерв’ю медіа ресурсу «ПОРАДИ ЮРИСТА» відповіла на актуальні питання та розповіла, зокрема, про такі теми: угода між Україною та США по корисним копалинам, виплати родинам загиблих військовослужбовців, законопроекти по мовному питанню та підвищенню окладів поліцейським, а також про штрафи за неоновлення військово-облікових даних та розширення повноважень Нацгвардії.
Наразі йде обговорення між Україною та США угоди про видобуток корисних копалин в нашій країні. Але відповідно до Конституції земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об'єктами права власності Українського народу. Що на ваш погляд мають отримати українці від такої (чи подібної) угоди?
Наталія Павловська: Якщо аналізувати хронологічно наміри домовленостей мирних процесів в Україні, маємо наступні етапи:
12 лютого Президент України Зеленський В.О. повідомив, що міністр фінансів США Скотт Бессент привіз в Україну чернетку угоди про доступ до українських корисних копалин на 500 млрд доларів в обмін на допомогу Вашингтона.
14 лютого стало відомо, що Україна доопрацювала текст меморандуму щодо партнерства і передала його американській стороні.
15 лютого на полях Мюнхенської конференції безпеки Зеленський заявив, що не дав підписати із США угоду про рідкісноземельні метали, бо вона не готова в контексті захисту українських інтересів.
22 лютого із посиланням на посадовців, які працювали над документом, стало відомо, що нова редакція угоди України та США про рідкісноземельні копалини жорсткіша за попередню та передбачає 100% власності в американців. Також американська сторона вважає цю угоду суто комерційною і виносить обговорення питань гарантій безпеки за межі цієї домовленості.
24 лютого віцепрем’єрка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина повідомила, що наразі українська та американська команди перебувають на завершальній стадії переговорів щодо угоди про видобуток корисних копалин.
26 лютого Президент України Володимир Зеленський підтвердив, що угода між США та Україною про корисні копалини погоджена.
28 лютого те саме підтвердив міністр фінансів США Скотт Бессент.
28 лютого під час зустрічі у Білому домі президенти України та США мали підписати угоду про корисні копалини, але між ними сталася суперечка. Серед іншого Трамп заявив, що або Київ підписує угоду з Вашингтоном про рідкісноземельні копалини, або «ви будете воювати самі». Після цього Президент України Зеленський достроково залишив Білій дім, а згодом Президент США Дональд Трамп у соцмережі опублікував пост, де заявив, що глава України може повернутися, коли буде «готовий до миру».
Як нам стало відомо із ЗМІ, Київ та Вашингтон не підписали угоду про корисні копалини. Після «гарячої» зустрічі в Білому домі Володимир Зеленський заявив, що Україні потрібен справедливий і міцний мир.
3 березня Президент США Дональд Трамп заявив, що не вважає угоду про рідкісноземельні метали та корисні копалини «мертвою», яку вони із Президентом України Зеленським мали підписати під час зустрічі у Вашингтоні 28 лютого.
11 березня під час зустрічі української та американської делегацій в Джидді (Саудівська Аравія) Україна запропонувала відразу підписати угоду про рідкісноземельні копалини, але тоді США взяли паузу. Пізніше Президент України сказав, що імовірно США захочуть підписати одразу детальну угоду, без рамкової.
25 березня Президент України сказав, що США запропонували Україні нову версію угоди про корисні копалини, яка одразу передбачатиме ратифікацію у Верховній раді за межами первинної рамкової угоди.
Виходячи із зазначених політичних «коливань», окрім зовнішніх процесів, нашому керівництву варто звернути увагу на внутрішні події, що відбуваються у середині самої країни: відношенню до людини, до захисту її законних прав та інтересів, в суспільстві в цілому. Адже тотальне беззаконня та закономірно прогресуюча безвідповідальність можновладців не мають меж.
Звісно, стаття 13 Конституції України встановлює: «Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону».
Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Посилатися на норми чинного законодавства України можна безкінечно, але, враховуючи сьогоднішні реалії та відношення до людини в цілому, що можуть мати українці від цих обговорень?!
Головна задача людини у будь-якій державі: бути впевненому у визнанні, не порушенні її прав і знати, що держава зможе забезпечити і захисти її при будь-яких обставинах….
Родини військовослужбовців, які загинули на війні, відповідно до законодавства, мають право на грошові виплати. Але нерідко бувають випадки, коли відмовляють у таких виплатах, посилаючись на різні підстави – начебто військовий напередодні загибелі «пішов у СЗЧ», рахується безвісти зниклим, тощо. Як діяти в таких випадках рідним загиблого та яким чином можна підтвердити загибель?
Наталія Павловська: На сьогодні, всім військовозобов’язаним, військовим та членам їх родини, ветеранам, пенсіонерам, сім’ям загиблих та ін., я би радила звертатися, все ж таки, до кваліфікованих адвокатів, які працюють в сфері мобілізаційного та військового права.
Взагалі, наше суспільство не готово до будь-яких процесів, що пов’язані із війною. Це стосується чинного законодавства, соціальної захищеності, моральних цінностей, пенсійного забезпечення та будь-яких сфер з якими пов’язані військові та члени їх родин. Дуже багато прогалин, неточностей, протиріч щодо можливості самостійного вирішення спірних питань. Нажаль, якщо потрібно підтвердити будь-який статус або оформити виплати, на які можуть розраховувати військові та їх сім’ї, то це переважно можливо лише в судовому порядку.
В нашій країні є безоплатна правова допомога (БПД) і є – оплатна. Моя компанія надає військовим безоплатну правову допомогу. А враховуючи всі «хитромудрості» сучасного законодавства, складнощі судової системи, самому розібратися вкрай складно та і не потрібно. Кожен повинен робити свою справу.
Військові захищають нас від ворогу, а адвокати повинні допомагати їм і захищати від проблем, які виникають в різних сферах права.
У Верховній Раді зареєстровано законопроект № 13072, в якому пропонується повна заборона на спілкування російською мовою у школах - навіть на перервах та в позаурочний час. Але в той же час досі в Конституції Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Яким чином можна забезпечити заборону в разі прийняття законопроекту, як це контролювати та що робити зі статтею 10 Конституції в цьому контексті?
Наталія Павловська: Приблизно 20% населення України складають національні меншини. За кількістю усіх нацменшин, а їх близько 130, згідно з останнім переписом населення, Україна одна з найбільш поліетнічних країн в Європі.
На офіційному вебсайті Верховної Ради України 01 жовтня 2024 року був зареєстрований законопроект №12086 «Проект Закону про внесення змін до Закону України «Про освіту» щодо забезпечення створення українськомовного освітнього середовища в закладах освіти», який 11 лютого 2025 року був включений до порядку денного пленарного засідання Верховної Ради України, а також Законопроект №13072 «Проект Закону про внесення змін до деяких законів щодо використання мови в освітньому процесі» від 11 березня 2025 року.
Відповідно до пояснювальних записок до обох законопроектів, необхідність їх ухвалення обумовлена потребою законодавчого закріплення поняття «мова освітнього процесу» та надання його визначення.
Авторами зазначених документів запропоновано таке визначення:
«Українськомовне освітнє середовище – це сукупність умов взаємодії та соціалізації здобувачів освіти між собою та з іншими учасниками освітнього процесу (педагогічними працівниками, батьками, іншими працівниками закладу освіти) лише державною мовою, як під час освітнього процесу, так і під час інших форм взаємодії здобувачів освіти між собою та з іншими учасниками освітнього процесу у приміщеннях та на території суб’єкта освітньої діяльності».
Запропоновані норми передбачають заборону використання будь-яких мов, окрім державної, зокрема й мов національних меншин (спільнот), у межах закладу освіти, навіть на рівні приватного спілкування.
Ввважаю, що таке регулювання суперечить конституційним гарантіям вільного використання мов національних меншин (ст. 10 Конституції України) та основоположним правам людини, оскільки сфера приватного спілкування не може бути предметом правового регулювання.
Також, є Закон України «Про національні меншини (спільноти) України» який забезпечує рівність громадян України незалежно від етнічного походження та консолідує українську націю, незалежно від того, якою мовою спілкуються її представники.
Зазначені зауваження не можуть бути спростовані положеннями, які дозволяють використання інших мов поряд із державною, виключно, як мов навчання або мов освітнього процесу, зокрема мовами національних меншин, що є офіційними мовами Європейського Союзу, чи мовами корінних народів.
З огляду на викладене, вважаю зазначені положення цих законопроектів неприйнятними, оскільки їх ухвалення є прямим порушенням прав та інтересів ВПО та національних меншин та завдасть шкоди реалізації євроінтеграційних прагнень України.
Верховна Рада України прийняла за основу законопроєкт № 6506-1 щодо підвищення розміру грошового забезпечення поліцейських. У суспільстві це викликало резонанс і широке обговорення – чому саме поліцейським? На ваш погляд, в умовах дефіциту фінансів та війни в країні чи є необхідним наразі збільшення зарплат представникам поліції чи, наприклад, ці кошти можна було б направити на забезпечення військовослужбовців або ж на підтримку ВПО чи пенсіонерів?
Наталія Павловська: Прийнятий 12 березня 2025 року в першому читанні законопроект передбачає зміни до статті 94 Закону України «Про Національну поліцію», яка регулює грошове забезпечення поліцейських.
Анонсований проект, передбачає, що грошове забезпечення поліцейських повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для належного виконання ними службових обов’язків з урахуванням характеру, інтенсивності та небезпечності роботи, забезпечувати добір до поліції кваліфікованих кадрів, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності, компенсувати фізичні та інтелектуальні затрати працівників поліції. Пропонується установити, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня та/або вченого звання.
На мою, особисту думку, поліцейські не виконують ті завдання, які на них покладаються сьогодні. Звернутися до поліцейських, значить не мати можливості захисти себе та своїх рідних. Те, що відбувається на вулицях сьогодні разом із представниками ТЦК, не підлягає жодній нормальній та людяній оцінці. Здається, що всі забули про основні приписи законів та моральні принципи, які є базовою ключовою основою діяльності правоохоронних органів.
Протягом року, щодня, я спілкуюся із патрульними поліцейськими, слідчо-оперативними групами, іншими представниками підрозділів НПУ та МВС і такого свавілля та незнання законів, як в сучасній поліції, історія не знала ніколи.
Вважаю, що сучасну поліцію потрібно глобально реформувати і не робити «ручною», змінити підходи у навчальних процесах та підготовки майбутніх поліцейських, якщо ми дійсно хочемо жити у правовій державі. Не має вже довіри у людей до поліції і співробітників ТЦК та СП.
А запропонований законопроект жодного відношення не має щодо якості та відповідності діяльності поліції під час військового стану. Тому, дійсно, ці кошти більш потрібні військовим ніж поліцейським.
В Україні близько 6 млн осіб до сих пір не оновили свої військово-облікові дані і з початку 2025 року кількість несплачених штрафів щодо порушення правил військового обліку продовжує зростати. Депутатами було внесено зміни до КУпАП, відповідно до яких є можливість сплати 50% штрафу ТЦК у разі добровільного визнання та протягом 10 діб. На думку ініціаторів це повинно стимулювати таких осіб виконати свій обов’язок. Як ви вважаєте, чи спонукає така «знижка» оплачувати немаленькі штрафи та що взагалі потрібно зробити аби навести лад у мобілізаційних процесах в країні?
Наталія Павловська: Мій адвокатський досвід у сфері мобілізаційного права підтверджує твердження, що оновлення військово-облікових даних це якась ефемерна інституція, яка вимагає та потребує змін та удосконалення, як інформаційного так і технічного.
Наприклад, якщо є паперові військово-облікові документи, яке може бути оновлення даних?! Вся інформація про військовозобов’язаних є в державних реєстрах, у самих ТЦК є особові справи, тощо. Тут варто представникам ТЦК зробити зусилля над собою і знайти ці дані. Але найпростіше, це відправити повістку або схопити на вулиці – «бусифікувати» і примусово доставити людину до ТЦК.
Тут же, зробили «хмарний» носій – Резерв+, до якого підтягується вся саме та інформація, що є в державних реєстрах. Це стосується осіб, які перебувають на військовому обліку.
Згодна, що якщо не має паперового військово-облікового документу, електронний – спрощує процес забезпечення та отримання саме військово-облікового документу. Однак, є маса нюансів, при яких, електронний документ не відображає повної інформації про військовозобов’язаного, і тут у ТЦК та НПУ (патрульної поліції) з’являються підстави для «бусифікаціі».
Потрапити до ТЦК, якщо є всім відома «червоно-чорна» відмітка, можна швидко, а от вийти з таких приміщень, майже неможливо.
Тому, це і є відповіддю на не бажання людини звертатися до ТЦК самостійно і сплачувати штрафи, які нібито у них виникають.
Взагалі, процедура виникнення штрафів дуже сумнівна, тому ще потрібно змістовно вивчати Постанови, їх форму, порядок надання, тощо. Судова практика вже підтверджує скасування таких Постанов, у зв’язку із порушеннями норм чинного законодавства України.
Жваве обговорення в суспільстві викликала новина про законопроект щодо розширення повноважень Нацгвардії, зокрема про використання ними спецзасобів під час масових акцій. Однак, у МВС спростували цю інформацію, зазначивши, що повноваження залишаються такими як і були але будуть унормовані в одному Законі. Що ж насправді передбачає законопроект про внесення змін до Закону «Про Національну гвардію України»?
Наталія Павловська: Згідно із законопроектом, до функцій нацгвардійців хочуть додати охорону та оборону всіх військових об’єктів Національної гвардії, зокрема військових частин, закладів освіти, навчальних центрів, військових містечок та транспортних колон.
Для виконання своїх повноважень військові Нацгвардії зможуть застосовувати будь-яку фізичну силу проти правопорушників, а також спеціальні засоби (кайданки, гумові та пластикові кийки, сльозогінний газ та електрошокери).
Крім того, проект закону дозволяє застосовувати безпілотники, засоби радіоелектронної боротьби, гранати, водомети та зброю, заряджену гумовими кулями. Причому застосування водометів та гумових куль передбачено і в разі «масових заворушень».
У пояснювальній записці до законопроекту йдеться, що до змін у законодавстві призвів аналіз «загроз і викликів, які сьогодні впливають на безпекове середовище в Україні».
Крім того, автори документа пояснюють, що він потрібен для визначення «однотипного підходу до застосування заходів примусу» з боку нацгвардійців.
У Центрі Протидії Корупції зазначають, що деякі положення законопроєкту №10311 «дуже нагадують так звані закони 16 січня» 2014 року — пакет законів, які з порушенням процедури ухвалила Верховна Рада під час Революції гідності. Ці закони надавали органам державної влади більшу свободу дій у сфері покарання учасників акцій протесту.
На сьогоднішній день, Верховна Рада України зняла з порядку денного законопроєкт №10311, який дозволяє Нацгвардії застосовувати вогнепальну зброю та сльозогінний газ проти цивільних під час масових заворушень та повернула його на доопрацювання.
