Говоримо з Андрієм Павловським, Народним депутатом України 2006-2014 років, експертом з соціальної політики.
Про можливі ротації в уряді та хто може стати наступним прем'єр-міністром, про економічні проблеми країни, зокрема борги перед МВФ та приватними кредиторами, підвищення тарифів на електроенергію і ЖКГ, та відсутність індексації пенсій і зарплат.
Геннадій Кірія:
Чи очікувати ротацію в уряді?
Андрій Павловський:
Останнім часом, майже вже протягом 5 років, уряд виконує чисто технічну виконавчу функцію. Він, фактично, є виконавчим відділом Офісу президента і якоїсь самостійної ролі не відіграє. Тому немає значення яке буде прізвище Прем’єр-міністра, все одно це буде виконавчий відділ Офісу президента.
Просто зміниться начальник цього відділу і свою самостійну політику він не зможе проводити, буде виконувати те, що йому будуть передавати з Офісу президента, буде виконувати бажання президента.
Геннадій Кірія:
А це правильно в умовах війни?
Андрій Павловський:
В умовах війни президент це все ж таки верховний головнокомандувач, може жорстка вертикаль влади і потрібна, але треба кадри змінювати. Бо пан Шмигаль вже засидівся, він вже майже 5 років є Прем’єр-міністром, що не характерно для України. Він, мабуть, влаштовує Офіс президента, як дисциплінований, безмовний виконавець. Ми ж не бачимо в пресі, що Денис Шмигаль висловив свою думку, що у нього на якісь економічні процеси є свої погляди, що уряд щось планує. Вони виконують те, що їм кажуть і це влаштовує Офіс президента.
Фактично, Україна з 2019 року, попри Конституцію, з парламентсько-президентської республіки перетворилася на президентську республіку де всі питання вирішуються через президента.
Геннадій Кірія:
Хто може замінити Шмигаля?
Андрій Павловський:
Будь-хто. І Стефанишина, яка є віце прем'єр, і Свириденко, це теж віце прем'єр, тільки Стефанішина відповідає за європейську інтеграцію, а Свириденко віце прем'єр-міністр економіки. Тобто, вони можуть замінити і ще хтось, хто буде приємний президенту, того і призначать. Тут прізвище неважливе.
Геннадій Кірія:
Прем'єр важливий не лише президенту, а і нашим зовнішнім партнерам?
Андрій Павловський:
Можливо, якщо це прив’яжуть до зовнішньої допомоги. Зараз для нас критична зовнішня допомога, кредитування і настільки критична, що ми отримали останній транш від Міжнародного валютного фонду - 2,2 мільярда доларів, з них тут же восени 86% треба віддати, як попередній борг МВФ.
Тобто, Україні з нового кредиту залишається мізер, але йдемо на такі невигідні умови, бо нам вкрай потрібне зовнішнє фінансування. Погоджуємося на антисоціальні кроки, бо умовою отримання останнього траншу МВФ було підвищення тарифів на комунальні платежі.
Нещодавно підвищили тариф на електроенергію майже вдвічі і зараз підвищать на воду, на тепло і т. д. Бо ми взяли на себе таке зобов’язання перед МВФ.
Геннадій Кірія:
У серпні Україна повинна виплатити 20 мільярдів доларів приватним кредиторам.
Андрій Павловський:
Крім боргів перед МВФ, іншими фінансовими міжнародними інституціями, Україна має ще борги перед приватними кредиторами, які у свій час купували державні облігації на вигідних умовах, під шалені відсотки, що жодна країна Європи не робила. А зараз прийшов час розраховуватися.
Геннадій Кірія:
Україна зможе уникнути дефолту?
Андрій Павловський:
Дефолт це не такий вже і жах, багато країн через це проходило і не один раз. Як та ж сама Аргентина, наприклад. Але погіршаться фінансові показники, рейтинги, потрапимо у список боржників, що не добре, з погляду майбутніх інвестицій і репутації перед зовнішніми інвесторами.
А що робити? Знову шукати великих зовнішніх кредиторів, щоб погасити заборгованість перед приватними кредиторами? Але прийде час і цей кредит прийдеться повертати.
Ми можемо дійти до межі, як дійшли латиноамериканські чи африканські країни, коли набирали кредити, щоб повертати попередні борги, а потім відсотки з відсотків цих кредитів не могли віддати. В такому випадку треба закладати все майно держави, всі природні ресурси, що ми вже частково і зробили.
Мене дивує, що Україна в такому складному становищі - війна, країна стікає кров’ю, а уряд чомусь боїться порушувати питання, щоб хоча б частину цих боргів списати, враховуючи ситуацію.
Нагадаю, що Польщі у більш сприятливих економічних умовах, в мирний час списали 35 мільярдів доларів зовнішнього боргу, просто списали. То чому Україні не хочуть одного мільярда списати? Тим більше є прецедент, коли під час епідемії ковіду МВФ списав борги 25 країнам світу. То чому ж Україні під час війни цього не роблять? Це був би по справжньому дружній крок.
Геннадій Кірія:
З першого червня уряд підвищив тарифи на електроенергію до 4,36 грн. Як ви вважаєте, чи поміркована така ціна?
Андрій Павловський:
На жаль, в нас стара традиція, що уряд намагається розв'язувати економічні проблеми за рахунок населення. Хоча якщо розрахувати собівартість електроенергії, то найдешевша електроенергія це електроенергія, яка виробляється атомними станціями. І як правило ця електроенергія йшла населенню, ще за часів уряду Тимошенко. А зараз намагаються населенню продавати найдорожчу електроенергію, це так звану зелену електроенергію.
Якраз вже підняли вдвічі тарифи і нещодавно була цікава заява керівництва Енергоатому, що з піднятих тарифів вони жодної копійки не отримали на проблеми Енергоатому. Куди ж пішли ці гроші? А це шалені гроші.
Геннадій Кірія:
На початку війни президент Зеленський обіцяв не піднімати до завершення воєнного стану тарифи. Але бачимо, що вони піднімаються. Також будуть підніматися тарифи на ЖКГ. Що очікувати восени українцям?
Андрій Павловський:
Для населення поки що немає обнадійливих, добрих новин. Крім того, що уряд в останньому меморандумі з МВФ, взяв на себе зобов’язання підвищити комунальні платежі. Також подивіться останню резолюцію на 2025-2027 рік, що була затверджена 28 червня, там чітко написано, що уряд запланував на наступні 3 роки заморозити всі соціальні стандарти.
Геннадій Кірія:
Індексації пенсій і зарплат не буде?
Андрій Павловський:
Не буде підвищення прожиткового мінімуму, мінімальної зарплати, всіх соціальних виплат. Бо всі соціальні виплати і допомоги розраховуються з мінімального прожиткового мінімуму і мінімальної зарплати. Якщо вони заморожені, залишаються на рівні 2024 року, то зрозуміло, що і зарплати і пенсії і всі види соціальних допомог, залишаться також на рівні 2024 року.
І виходить, що купівельна спроможність населення фактично буде заморожена на рівні цього року, а тарифи на газ, на електроенергію будуть поступово підвищуватися, будуть зростати ціни на харчові продукти. Нам заморозили соціальні стандарти, а ціни і тарифи не заморозили.
І знову - за все повинно сплатити населення своїми залишками заощаджень, хоча у багатьох людей вже ніяких фінансових запасів немає. Тим більше ми втратили 5 мільйонів робочих місць, в нас 7 мільйонів ВПО, яким теж треба житло, робота і т. д. За даними ООН 5 мільйонів українців - це біженці, які за кордоном.
І в таких умовах, коли у людей впала купівельна спроможність, впали доходи, казати - ми заморозимо ваші доходи, а тарифи будемо підвищувати? На що уряд розраховує? Це занадто жорстко стосовно людей. Навіть Данило Гетманцев сказав, що це вже занадто.
Геннадій Кірія:
Яка ситуація зараз з Пенсійним фондом? Ми знаємо, що там великі борги, що уряд планує провести пенсійну реформу. Що очікувати українцям?
Андрій Павловський:
В нас зараз майже половина бюджету Пенсійного фонду - це пряма дотація з державного бюджету. На Пенсійний фонд з початку цього року переклали не характерні для нього функції. Бо головне завдання Пенсійного фонду - виплата пенсій - для цього він і створений. Так ні, на Пенсійний фонд переклали виплату субсидій, виплати по втраті працездатності і т. д. Зрозуміло, що це додає проблем Пенсійному фонду, але поки він отримує дотації з державного бюджету, вони намагаються виплачувати вчасно.
Геннадій Кірія:
А ви не помічаєте, що протягом останніх 10 років у нас курс на соціальну політику зменшується?
Андрій Павловський:
У нас в ст. 3 Конституції України записано, що Україна є соціальною державою. А це передбачає певні зобов’язання держави перед громадянами і виконання певних соціальних функцій. Чомусь про цю статтю Конституції чиновники намагаються забути.
Коли йде мова про інтеграцію нам кажуть, ми будемо виконувати торговельні, європейські технічні стандарти і т. д. А про європейські соціальні стандарти забувають.
На початку 2000 років Україна ратифікувала європейську соціальну хартію, де брала на себе відповідні зобов’язання. І на жаль, вона виконала їх всього на 25%, стосовно своїх громадян. А це ратифікована хартія і це наші міжнародні зобов’язання. А зараз під час війни стане ще гірше, частково і з об’єктивних причин, частково через недолугість наших урядовців.
Дивіться відео версію інтервʼю:
