Рішення ВС у справі № 917/503/24(917/178/26) від 26.08.2026 https://t1p.de/sivt0
У межах справи про банкрутство ліквідатор просив визнати недійсною угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, посилаючись, зокрема, на те, що на момент її укладення на майно та кошти боржника були накладені арешти.
КГС ВС зазначив, що перелік підстав, за яких зарахування зустрічних вимог не допускається, визначений ст.602 ЦК України, є вичерпним і не підлягає розширювальному тлумаченню. Ця норма не містить заборони на вчинення зарахування у разі наявності арешту, накладеного на майнові права.
Публічно-правові обмеження виконавчого провадження не скасовують дії матеріальних норм Глави 50 ЦК України щодо підстав припинення зобов’язань.
Арешт майна або майнових прав за своєю правовою природою забороняє розпорядження активом, зокрема його відчуження на користь третіх осіб. Водночас зарахування за ст.601 ЦК України є способом припинення зобов’язань, за якого не відбувається переходу права власності, а має місце взаємне та еквівалентне погашення існуючих боргів.
ВС виснував, що наявність арешту майнових прав за законом не є юридичною перешкодою для припинення зобов’язань шляхом зарахування.
