Правова позиція ЄСПЛ у справі «UKRKAVA, TOV v. UKRAINE» від 06.02.2025, заява №10233/20 https://t1p.de/6jybt
Компанія-заявник скаржилася на те, що тлумачення ВП ВС у постанові від 02.07.2019 чіткого та однозначного строку, встановленого ст.88 Закону про нотаріат, якщо сторонами провадження є юридичні особи, зробило результат ініційованого компанією-заявником провадження про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, непередбачуваним всупереч п.1 ст.6 Конвенції.
Розглядаючи цю скаргу, ЄСПЛ зауважив, що навіть у ситуації усталеної судової практики з відповідного питання вищий національний суд може на законних підставах змінити тлумачення, якщо це обґрунтовано важливими міркуваннями і якщо воно застосовується з належним урахуванням його впливу на раніше існуючі ситуації.
Яу встановив Суд, ВП ВС вирішила, що строки повинні бути однаковими, хоча ст.88 була чіткою і недвозначною в цьому відношенні: якщо обидві сторони провадження були юридичними особами, строк становив один рік, тоді як у всіх інших випадках строк становив три роки.
На переконання Суду, з огляду на чіткий текст закону, оскаржувана зміна тлумачення більше нагадувала внесення змін до закону, ніж акт врегулювання розбіжностей у судовій практиці.
Таким чином, у цій справі ВП ВС по-новому витлумачила чіткий і недвозначний однорічний строк, встановлений парламентом для вчинення виконавчого напису на документі, якщо сторонами провадження є юридичні особи, у спосіб, що суперечить самому положенню, і зробила це без будь-яких переконливих підстав та без урахування наслідків такої зміни тлумачення для правової визначеності. З огляду на це Суд виснував, що нове тлумачення недвозначних положень ст.88 Закону про нотаріат зробило результат провадження непередбачуваним і суперечило принципу правової визначеності.
Відповідно, мало місце порушення п.1 ст.6 Конвенції.
