Тимчасовий доступ до речей і документів (ТДРД) полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку).
За період воєнного стану до КПК неодноразово вносилися зміни, зокрема щодо особливого режиму досудового розслідування в умовах воєнного стану та щодо підвищення ефективності досудового розслідування "за гарячими слідами" та протидії кібератакам, якими прокурорам було значно розширено їхні повноваження та частково передано повноваження слідчих суддів.
До розширених повноважень прокурорів належить надання дозволу на тимчасовий доступ до речей і документів.
ЯК ЦЕ БУЛО РАНІШЕ?
Тимчасовий доступ до речей і документів здійснювався на підставі ухвали слідчого судді, суду (ч. 2 ст. 159 КПК).
ЯК ТЕПЕР?
Закон розмежовує два випадки:
- Відповідно до приписів п. 20-7 Розділу IX «Перехідні положення» КПК України, під час дії надзвичайного або воєнного стану на території України ТДРД у випадках, визначених у п. 2, 5, 7, 8 ч.1 ст. 162 КПК, здійснюється на підставі постанови прокурора, погодженої з керівником прокуратури.
Це випадки, якщо речі і документи, містять охоронювану законом таємницю:
- лікарську/банківську таємницю;
- інформацію, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікацій, про зв’язок, абонента, надання телекомунікаційних послуг;
- персональні дані особи, що знаходяться у її особистому володінні або в базі персональних даних, яка знаходиться у володільця персональних даних.
- Крім того, згідно з п.2 ч. 1 ст. 615 КПК, у разі введення воєнного стану та відсутня об’єктивна можливість виконання слідчим суддею повноважень, зокрема, щодо надання ТДРД - такі повноваження виконує керівник відповідного органу прокуратури за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором.
У цьому випадку постанова має містити обґрунтування правомірності здійснення керівником органу прокуратури повноважень слідчого судді.
При цьому, для подальшого законного використання даних, одержаних за ТДРД, як доказів, прокурору й керівнику органу прокуратури необхідно при винесенні постанови про ТДРД перевіряти ті ж самі питання, які перевіряє слідчий суддя при наданні ТДРД – це передбачені ч. 3 ст. 132 та ч. 5, 6 ст. 163 КПК умови.
Отже, в мотивувальній частині постанови прокурора мають бути перевірені і розкриті всі відомості та підстави, які зумовлюють необхідність обмеження прав особи шляхом надання тимчасового доступу до її речей і документів та які за законом мають міститися в ухвалі слідчого судді про тимчасовий доступ.
Виконання постанови прокурора про ТДРД здійснюється таким чином, як це передбачено для виконання ухвали слідчого судді відповідно до ст. 165 КПК: володільцеві речей або документів пред’являється постанова прокурора та залишається її копія. Володілець зобов’язаний надати тимчасовий доступ до речей і документів особі, яка вказана в постанові. Про результати ТДРД складається протокол. Володільцеві залишається опис речей або документів (оригіналів або копій), вилучених на виконання постанови.
При зверненні до слідчого судді з клопотанням про надання тимчасового доступу в порядку, як це було передбачено до внесення змін до КПК, слідчі судді повертають такі клопотання.
СУДОВА ПРАКТИКА:
Слідчий суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області в ухвалі по справі № 303/7599/23 за клопотанням слідчої про тимчасовий доступ до речей і документів зазначив:
«Оскільки слідчою не виконано вимог норм законодавства, подано до суду клопотання про надання тимчасового доступу до документів, яке на даний час здійснюється на підставі постанови прокурора, погодженої з керівником прокуратури, а тому слідчий суддя приходить до висновку, що в задоволенні даного клопотання слід відмовити».
Практика судів в цьому питанні є однозначною та не містить ніяких суперечностей.
