Чи можна покарати неповнолітнього за відмову від огляду на сп’яніння, якщо поліція опитала його без батьків?

Дата: 18.11.2026 18:53

Чи можна притягнути неповнолітнього до відповідальності за відмову від огляду на сп’яніння, якщо поліція опитала його без батьків?

Якщо поліцейські отримали пояснення неповнолітнього без участі батьків, іншого законного представника або педагога, це може становити істотне порушення права на захист, яке призводить до недопустимості доказів та закриття справи через недоведеність складу адміністративного правопорушення.

Судове рішення

Пересипський районний суд міста Одеси, постанова від 23 жовтня 2026 року, справа № 522/14380/26, провадження № 3/523/3209/26.

Суд задовольнив клопотання захисника та закрив провадження за ч. 3 ст. 130 КУпАП щодо неповнолітнього через відсутність складу адміністративного правопорушення, оскільки істотне порушення права на захист під час оформлення матеріалів поліцією спричинило недопустимість доказів.

Відомостей про інші судові рішення в цій справі надана постанова не містить.

Фактичні обставини справи

14 липня 2026 року близько 00:27 працівники патрульної поліції в Одесі склали протокол щодо неповнолітнього ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 130 КУпАП. За версією поліції, юнак, який протягом року двічі притягався до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, керував електросамокатом марки Jet з ознаками алкогольного сп'яніння та відмовився пройти огляд у встановленому законом порядку.

Захисник неповнолітнього просила закрити провадження через відсутність складу правопорушення. Вона посилалася на відсутність відеофіксації самого факту керування електросамокатом, порушення безперервності відеозапису, розбіжність у даті направлення на медичний огляд, неознайомлення з протоколом та порушення спеціальних гарантій захисту неповнолітнього. Вирішальним стало те, що працівники поліції відібрали пояснення у неповнолітнього без участі батьків, іншого законного представника або педагога. Суд установив це порушення на підставі протоколу та відеозапису. Саме воно визначило результат справи, тоді як інші доводи захисника суд детально не досліджував.

Правова проблема та вирішальні мотиви суду (ratio decidendi)

Правова проблема

Чи можуть протокол та інші матеріали поліції бути належною доказовою основою для притягнення неповнолітнього до адміністративної відповідальності, якщо під час їх оформлення було порушено спеціальні гарантії його права на захист?

Спір стосувався не лише доведеності відмови від огляду на стан сп'яніння, а насамперед законності способу отримання доказів щодо неповнолітньої особи.

Позиція суду

Суд виходив із того, що неповнолітній через особливості свого правового статусу потребує додаткових процесуальних гарантій. Зокрема, ч. 2 ст. 33 Закону України «Про Національну поліцію» допускає опитування неповнолітніх виключно за участю батьків, іншого законного представника або педагога. Стаття 270 КУпАП передбачає участь законних представників у захисті інтересів неповнолітніх у справах про адміністративні правопорушення.

Суд наголосив, що належне забезпечення права неповнолітнього на захист потребує залучення законного представника незалежно від того, чи заявляв сам неповнолітній відповідне клопотання. Отже, відсутність прохання про участь батьків не звільняла поліцейських від необхідності забезпечити відповідні гарантії.

Вирішальні фактичні обставини

Дослідивши протокол та відеозапис, суд установив:

- Поліцейські отримали пояснення неповнолітнього без участі батьків, іншого законного представника або педагога.

- Працівники поліції не забезпечили прибуття законного представника, хоча знали про неповнолітній вік особи.

- Під час оформлення матеріалів не було забезпечено належних умов для усвідомлення неповнолітнім суті правопорушення, яке йому інкримінували.

- Неповнолітнього не ознайомили зі спеціальним правом, передбаченим ст. 270 КУпАП.

Сукупність цих обставин суд оцінив як істотне порушення права на захист, а не як незначний формальний недолік оформлення документів.

Застосовані норми права

Основою висновку стали ст. 270 КУпАП, ч. 2 ст. 33 Закону України «Про Національну поліцію», ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини та п. 7 Мінімальних стандартних правил ООН щодо здійснення правосуддя стосовно неповнолітніх.

Ці положення суд застосував у взаємозв'язку, наголосивши на особливому захисті процесуальних прав дитини. Для оцінки наслідків порушення суд також використав ст. 251 КУпАП, принцип презумпції невинуватості та критерій доведення вини поза розумним сумнівом.

Причинно-наслідковий зв'язок між порушенням і результатом

Визначальним став висновок суду про недопустимість протоколу про адміністративне правопорушення. Суд розцінив протокол як основний процесуальний документ, на підставі якого встановлюються обставини правопорушення та винуватість особи. Оскільки під час його оформлення було істотно порушено право неповнолітнього на захист, суд визнав протокол недопустимим доказом. Більше того, суд поширив цей висновок на інші зібрані докази, зазначивши про їх очевидну недопустимість та відсутність необхідності подальшого аналізу.

Таким чином, суд не встановив, що неповнолітній фактично не керував електросамокатом або не відмовлявся від огляду. Вирішальним стало те, що ці обставини не були доведені допустимими доказами. За відсутності належної доказової основи суд визнав склад правопорушення за ч. 3 ст. 130 КУпАП недоведеним та закрив провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Правовий тест, який випливає з мотивувальної частини постанови

Суд не сформулював окремого правового тесту, однак послідовність його мотивів дозволяє реконструювати такі етапи перевірки.

Крок 1. Установити правовий статус особи та обставини обвинувачення. Суд перевірив, що провадження здійснювалося щодо неповнолітнього, якому інкримінували повторну відмову від огляду на стан сп'яніння за ч. 3 ст. 130 КУпАП.

Крок 2. Перевірити дотримання спеціальних гарантій захисту неповнолітнього. Необхідно було з'ясувати, чи забезпечили поліцейські участь батьків, іншого законного представника або педагога під час опитування, а також чи дотрималися вимог ст. 270 КУпАП.

Крок 3. Оцінити законність отримання та допустимість доказів. Суд дослідив протокол і відеозапис та встановив, що пояснення неповнолітнього отримано без обов'язкових процесуальних гарантій. Це стало підставою для визнання протоколу та інших зібраних доказів недопустимими.

Крок 4. Визначити наслідки для доведеності складу правопорушення. Після виключення доказів із належної доказової основи обставини, зазначені у протоколі, залишилися недоведеними. Суд застосував п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП та закрив провадження через відсутність складу адміністративного правопорушення.

На які практичні питання відповідає це рішення?

1. Чи може поліція опитувати неповнолітнього без батьків під час оформлення адміністративного правопорушення?

Ні, за ч. 2 ст. 33 Закону України «Про Національну поліцію» опитування неповнолітніх допускається лише за участю батьків, іншого законного представника або педагога. Порушення цієї вимоги в розглянутій справі стало однією з вирішальних підстав для визнання доказів недопустимими.

2. Чи потрібно залучати законного представника, якщо неповнолітній сам цього не просить?

Так. Суд зазначив, що необхідність забезпечення права неповнолітнього на захист не залежить від подання ним відповідного клопотання.

3. Чи можна закрити справу за ст. 130 КУпАП через порушення прав неповнолітнього під час складання протоколу?

Так, якщо встановлене порушення є істотним і призводить до недопустимості доказів, унаслідок чого склад правопорушення залишається недоведеним. Саме з цих підстав суд закрив провадження у цій справі.

4. Чи достатньо протоколу поліції для доведення відмови від огляду на стан сп'яніння?

Сам по собі опис правопорушення у протоколі не гарантує доведеності вини. Суд наголосив на необхідності належних і допустимих доказів, а протокол, складений з істотним порушенням права на захист, визнав недопустимим. 5. Чи повинен суд досліджувати всі інші недоліки матеріалів поліції, якщо вже встановлено істотне порушення права на захист? 

У цій справі суд не став детально досліджувати інші доводи захисника, оскільки встановленого порушення було достатньо для висновку про недоведеність складу правопорушення. 6. Чи можна притягнути неповнолітнього до відповідальності за ч. 3 ст. 130 КУпАП?

Суд розглядав можливість такої відповідальності з урахуванням ст. 12, 13 КУпАП, однак не вирішував питання призначення стягнення. Провадження було закрито через недоведеність складу правопорушення допустимими доказами, а не виключно через неповнолітній вік особи.

Які помилки допустила сторона, що програла?

1. Опитування неповнолітнього без обов'язкових учасників. Працівники поліції отримали пояснення ОСОБА_1 без участі батьків, іншого законного представника або педагога, чим порушили ч. 2 ст. 33 Закону України «Про Національну поліцію». Це стало центральним процесуальним порушенням, установленим судом.

2. Незабезпечення спеціальних гарантій права на захист. Поліцейські не забезпечили залучення законного представника та не ознайомили неповнолітнього зі спеціальним правом, передбаченим ст. 270 КУпАП. Суд визнав ці порушення істотними, оскільки вони безпосередньо стосувалися можливості неповнолітнього належним чином реалізувати право на захист.

3. Оформлення основного процесуального документа з істотним порушенням закону. Протокол було складено за обставин, коли необхідні процесуальні гарантії неповнолітнього не були забезпечені. Наслідком стало визнання протоколу недопустимим доказом, а за оцінкою суду - також недопустимість інших зібраних доказів.

4. Неможливість підтвердити обвинувачення допустимими доказами. Після встановлення істотних порушень у матеріалах поліції не залишилося доказової основи, яку суд визнав допустимою для підтвердження інкримінованого правопорушення. Відтак поліція не виконала покладений на неї обов'язок доказування, а суд не міг самостійно відшукувати докази вини.

Захисник також заявляла про переривання відеозапису, відсутність відеофіксації керування, неправильну дату направлення на огляд та неознайомлення з протоколом. Однак суд не дав детальної оцінки цим аргументам, тому вважати їх окремими встановленими судом підставами закриття справи не можна.

Практичне значення рішення

Ця постанова є корисною для адвокатів, батьків неповнолітніх та працівників поліції, оскільки демонструє значення спеціальних процесуальних гарантій під час притягнення дітей до адміністративної відповідальності. Ключове значення має не лише зміст протоколу, а й законність процедури отримання доказів. Якщо опитування неповнолітнього проведене з істотним порушенням його права на захист, це може поставити під сумнів допустимість доказів і призвести до закриття провадження. Водночас постанова не означає автоматичного закриття кожної справи за відсутності батьків: вирішальними є конкретні процесуальні дії поліції, встановлені порушення та їхній вплив на допустимість доказів.

Ключові норми матеріального права

1. Частина 3 статті 130 КУпАП.

Правило: передбачає відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп'яніння, якщо особа протягом року двічі піддавалася адміністративному стягненню за відповідні порушення.

Застосування: поліція інкримінувала неповнолітньому відмову від огляду під час керування електросамокатом за наявності двох попередніх притягнень протягом року.

Вплив на результат: суд визначив, які обставини необхідно довести для встановлення складу правопорушення, але через недопустимість доказів визнав цей склад недоведеним.

2. Пункт 2.5 Правил дорожнього руху.

Правило: водій зобов'язаний на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд для визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або впливу лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Застосування: саме порушення цього обов'язку поліція поставила у провину неповнолітньому.

Вплив на результат: норма визначала зміст інкримінованого порушення, однак суд не визнав факт її порушення доведеним допустимими доказами.

3. Стаття 12 КУпАП.

Правило: адміністративній відповідальності підлягають особи, які на момент вчинення правопорушення досягли шістнадцятирічного віку.

Застосування: суд урахував вік ОСОБА_1, 2008 року народження, під час розгляду питання про адміністративну відповідальність.

Вплив на результат: норма дозволила оцінити вікові передумови відповідальності, але не стала самостійною підставою закриття провадження.

4. Стаття 13 КУпАП.

Правило: визначає особливості адміністративної відповідальності осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років та можливість застосування до них заходів впливу, передбачених ст. 24-1 КУпАП.

Застосування: суд врахував спеціальний правовий статус неповнолітнього при оцінці можливості притягнення його до відповідальності.

Вплив на результат: норма підтвердила необхідність урахування особливостей відповідальності неповнолітніх, однак остаточне рішення про закриття справи ґрунтувалося на недопустимості доказів.

Вирішальні процесуальні та міжнародно-правові норми

Оскільки фактичною підставою закриття провадження стало порушення процедури захисту неповнолітнього, саме наведені нижче положення мали безпосередній вплив на результат справи.

1. Частина 2 статті 33 Закону України «Про Національну поліцію».

Правило: опитування неповнолітніх допускається тільки за участю батьків, іншого законного представника або педагога.

Застосування: поліція отримала пояснення неповнолітнього без участі будь-кого із зазначених осіб.

Вплив на результат: порушення цієї вимоги стало визначальною підставою для висновку про істотне порушення права на захист.

2. Частини 1 і 3 статті 270 КУпАП.

Правило: передбачають представництво інтересів неповнолітніх законними представниками та визначають їхні процесуальні права, зокрема щодо ознайомлення з матеріалами, заявлення клопотань і оскарження рішень.

Застосування: поліцейські не забезпечили залучення законного представника та не ознайомили неповнолітнього з відповідним спеціальним правом.

Вплив на результат: суд визнав ці обставини істотним порушенням права на захист, яке вплинуло на допустимість доказів.

3. Частина 1 статті 3 Конвенції про права дитини.

Правило: в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Застосування: суд використав цю гарантію для обґрунтування необхідності особливого захисту неповнолітнього під час адміністративного провадження.

Вплив на результат: положення посилило висновок про неприпустимість проведення процесуальних дій без належного забезпечення прав дитини.

4. Пункт 7 Мінімальних стандартних правил ООН, що стосуються здійснення правосуддя щодо неповнолітніх.

Правило: право на адвоката та присутність батьків належать до основних процесуальних гарантій неповнолітніх.

Застосування: суд послався на цю гарантію, оцінюючи дії поліцейських під час оформлення матеріалів щодо ОСОБА_1.

Вплив на результат: норма додатково обґрунтувала висновок про істотність порушення права на захист.

5. Частина 2 статті 251 КУпАП.

Правило: обов'язок збирання доказів покладається на осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення.

Застосування: саме працівники поліції повинні були забезпечити законне отримання доказів, які підтверджували б обвинувачення.

Вплив на результат: після визнання доказів недопустимими суд констатував відсутність належної доказової основи та неможливість самостійного пошуку доказів вини.

6. Пункт 1 частини 1 статті 247 КУпАП.

Правило: провадження підлягає закриттю за відсутності події або складу адміністративного правопорушення.

Застосування: через відсутність допустимих доказів суд визнав склад правопорушення за ч. 3 ст. 130 КУпАП недоведеним.

Вплив на результат: ця норма стала безпосередньою правовою підставою закриття провадження щодо неповнолітнього.

Ключовий висновок постанови: істотне порушення спеціальних гарантій захисту неповнолітнього під час отримання пояснень і складання адміністративних матеріалів може позбавити зібрані докази юридичної сили. У цій справі саме недопустимість доказів, а не встановлена відсутність факту керування чи відмови від огляду, зумовила закриття провадження.

ATARI.ua