Судовий сюрреалізм з реальної справи.
Коли здається, що тебе вже нічим не здивувати у цивільному судочинстві - відкриваєш чергову постанову суду:
Апеляційний суд відновив шлюб після смерті одного з подружжя.
Фабула справи проста:
- шлюб розірвано за рішенням суду;
- одна зі сторін помирає;
- інша сторона оскаржує розлучення і вимагає поновити шлюб.
Апеляційний суд скасовує рішення, посилаючись на процесуальне порушення про те, що відповідача у справі не було належним чином повідомлено про дату судового засідання.
Апеляційний суд визнав можливим формально "повернути" шлюб, який не лише був фактично припинений, але й втратив будь-який шанс на відновлення через смерть однієї зі сторін.
Факт смерті ніби дрібниця, яку можна оминути заради процесуальної «чистоти».
На щастя, Верховний Суд поставив крапку.
Правова позиція чітка:
1. смерть сторони у спорі, де не допускається правонаступництво, робить відновлення шлюбу юридично й фактично неможливим;
2. скасування рішення про розірвання шлюбу після смерті одного з подружжя підриває принцип правової визначеності.
Цей кейс наочний приклад того, як механічне застосування норм та надмірний формалізм без врахування реальної ситуації може працювати проти здорового глузду.
Право має бути справедливим, а не лише формально правильним.
