Cуб’єкт права на конституційну скаргу – Коломойський Ігор Валерійович – звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність Конституції України такі приписи Кримінального процесуального кодексу України від 13 квітня 2012 року № 4651–VI:
1) пункт 41 частини першої статті 336, згідно з яким:
„1. Судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), у разі:
<…>
4-1) введення воєнного стану або під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України“;
2) третє речення частини другої статті 336, згідно з яким: „Суд не має права прийняти рішення про здійснення дистанційного судового провадження, в якому поза межами приміщення суду перебуває обвинувачений, якщо він проти цього заперечує, крім випадків здійснення дистанційного судового провадження в умовах воєнного стану“.
Автор клопотання вважає, що оспорювані приписи не відповідають частині першій статті 8, частині першій статті 55, частинам першій, другій статті 129 Конституції України, оскільки суперечать принципу верховенства права (в аспекті вимоги юридичної визначеності), порушують право на судовий захист та право обвинуваченого на захист, а також наділяють суд надмірними дискреційними повноваженнями, оскільки не містять жодних критеріїв, які б зобов’язували суд встановити фактичну неможливість проведення очного судового розгляду
Згідно з інформацією з офіційного веб-сайту Конституційного Суду України, конституційна скарга розподілена судді-доповідачу.
№ 18/74 від 9 лютого 2026 року.
Цікава справа в контексті нещодавно оприлюденого рішення Європейського Суду з прав людини у справі Stephan Kucera v. Austria, application no. 13810/22, 09 грудня 2025 року.
