альтернативна служба

Часто вважається, що право на альтернативну службу повністю забезпечене, якщо людині просто не дають у руки зброю. Проте Європейський суд з прав людини дивиться на це набагато глибше.

У справі «Телятников проти Литви» (Teliatnikov v. Lithuania, скарга № 51914/19), заявник превентивно (через адміністративні суди) оскаржив систему призову. Оскільки за своїми релігійними переконаннями він не міг брати до рук зброю, йому пропонували альтернативну службу, але вона координувалася структурами Міноборони, а самі призовники вважалися військовозобов'язаними.

У Законі "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" скасують положення щодо підстав звільнення із військової служби та стосовно надання права особам, релігійні переконання яких перешкоджають проходженню строкової військової служби на проходження альтернативної (невійськової) служби.

Громадяни України, чиї релігійні переконання не дозволяють брати до рук зброю, можуть пройти альтернативну службу замість військової, однак ця процедура потребує офіційного підтвердження, а її порушення може мати юридичні наслідки.

Так, в Україні закон дозволяє громадянам проходити альтернативну службу замість військової, якщо їхні релігійні переконання забороняють носіння зброї. Однак це не означає повного звільнення від мобілізації.

Верховний суд розглянув касаційну скаргу засудженого за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 Кримінального кодексу України.

Чоловіка визнали винуватим у тому, що він, будучи військовозобов`язаним, звільненим у запас у 2003 році, ухилився від призову на військову службу.

Адвокат Роман Сімутін проаналізував виправдувальний вирок суду щодо можливості проходження альтернативної служби замість мобілізації до війська.

В статті адвокат роз'яснює варто чи не варто використовувати правову норму про альтернативу військовій службі.

СУТЬ СПРАВИ