Чи є роздруківки з месенджерів належними та допустимими доказами в суді, а також чи можуть вони підтвердити факт існування між сторонами договірних відносин та виконання умов таких договорів?
Справа передається на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20.10.2019 у справі №711/9146/16-ц, від 07.07.2021 у справі №587/2051/18, від 25.06.2021 у справі №643/6581/19, від 11.06.2019 у справі №904/2882/18, від 24.09.2019 у справі №922/1151/18, від 28.12.2019 у справі №922/788/19, від 16.03.2020 у справі №910/1162/19, від 15.04.2021 у справі №910/8554/20, від 28.06.2022 у справі №922/1280/21, від 16.06.2020 у справі №910/1162/19 про те, що роздруківки електронного листування не можуть бути прийняті як належні та допустимі докази.
Між тим роздруківки з месенджера "WatsApp" є належними та допустимими доказами про що зазначено у постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі №922/51/20, також висновки щодо можливості врахування роздруківок месенджерів наведені у постанові Верховного Суду від 13.07.2020 у справі №753/10840/10.
Отже, існує суперечлива судова практика щодо питання про те, чи є роздруківки з месенджерів належними та допустимими доказами, а також чи можуть вони підтвердити факт існування між сторонами договірних відносин та виконання умов таких договорів?
ВАЖЛИВО:
Наразі існує практика на рівні Верховного Суду, відповідно до якої роздруківки та скрін-шоти електричної пошти та месенджерів є паперовими копіями електронних доказів в розумінні ч.3 ст.96 ГПК. Тому у разі, якщо такі документи відповідають вимогам, зокрема, статей 76 та 77 ГПК, суди мають приймати їх до розгляду та надавати їм оцінку відповідно до ст.86 ГПК.
Наприклад, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 15.07.2022 у справі №914/1003/21 дійшов висновку, що лист електронної пошти є таким, що містить відомості про факт відправлення повідомлення із відповідної електронної адреси, час відправлення, адресатів листа - осіб, до відома яких було доведено таке повідомлення тощо. У випадку, якщо позивач подає позов у паперовій формі, то електронний лист може бути наданий суду у вигляді відповідної роздруківки. Така роздруківка електронного листа та додатків до нього є паперовою копією електронного доказу.
Натомість у ряді постанов Верховний Суд дійшов протилежних висновків про те, що відповідні роздруківки не є належними і допустимими доказами у справі.
Наприклад, Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постановах від 20.10.2019 у справі №711/9146/16-ц, від 07.07.2021 у справі №587/2051/18 зазначив, що роздруківки Інтернет-сторінок (веб-сторінок), які є паперовим відображенням електронного документа, самі по собі не можуть бути доказом у справі. Такі роздруківки визнаються доказом у разі, якщо вони виготовлені, видані і засвідчені власником відповідного Інтернет-ресурсу або провайдером, тобто набувають статусу письмового доказу.
Таким чином висновки, наведені у зазначених постановах Верховного Суду фактично унеможливлюють прийняття судами в якості доказів роздруківок електронного листування, суперечить як чинному законодавству, так і не відповідає вже усталеній практиці переписки (з використанням як правило електронної пошти, месенджерів та інших електронних засобів).
Поняття електронного доказу є значно ширшим за поняття електронного документу. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис (статті 5, 6 Закону "Про електронні документи та електронний документообіг"). Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи.
Таким чином, повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом. Тому закон не вимагає наявності електронного підпису на електронних доказах.
Закон не містить прямої вимоги щодо засвідчення паперових копій електронних доказів.
ВИСНОВОК:
З огляду на зазначене, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про наявність підстав для передачі справи №916/3027/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Адвокат Морозов
