Чи є відпустка адвоката поважною причиною для відкладення судового розгляду кримінального провадження?
Можливо, найближчим часом ми отримаємо відповідь на поставлене запитання від об’єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.
Ключові позиції ККС ВС з цього приводу наступні:
У справі № 722/889/21 (провадження № 51-2038км23) 20 грудня 2022 року до апеляційного суду надійшло клопотання захисника, в якому він просив відкласти судове засідання, призначене на 27 грудня 2022 року на іншу дату, та повідомив суд про те, що перебуватиме у відпустці з 21 по 30 грудня 2022 року. Апеляційний суд відмовив у задоволенні клопотання, ухвалив проводити апеляційний розгляд без участі сторони захисту і за наслідком цього розгляду постановив судове рішення. Своє рішення апеляційний суд мотивував тим, що захисник у судове засідання не з’явився без поважних причин, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, а оскільки в апеляційній скарзі не ставилося питання про погіршення становища обвинуваченого, суд не вважав, що є підстави для відкладення розгляду справи, оскільки перебування захисника у відпустці не є поважною причиною неявки, отже відкладення судового засідання призведе до невиправданого та безпідставного затягування судового розгляду. Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у постанові від 05 липня 2023 року, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції приписів кримінального процесуального закону в тій справі, дійшла висновку про необґрунтовану відмову суду у задоволенні клопотання захисника про відкладення судового засідання з причини його перебування у відпустці, не погодилася з висновком апеляційного суду, за яким в розумінні ст. 138 КПК адвокат не з’явився без поважних причин, з огляду на що скасувала ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 27 грудня 2022 року і призначила новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
У справі № 452/2866/22 (провадження № 51-7624км23) в касаційних скаргах захисник та прокурор вказували про недотримання судом апеляційної інстанції приписів ч. 4 ст. 405 КПК з тих підстав, що апеляційний суд, попри заявлене захисником клопотання про відкладення судового засідання через його відпустку на іншу дату, необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання і розглянув кримінальне провадження за відсутності сторони захисту, чим порушив права його підзахисного на захист та справедливий судовий розгляд. Колегія суддів Першої судової палати ККС ВС у постанові від 10 вересня 2024 року щодо оцінки таких доводів виходила із того, що за відсутності обґрунтованих висновків про зловживання стороною захисту своїми правами, відмова у задоволенні клопотання захисника про відкладення судового засідання у зв’язку з відпусткою останнього є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки апеляційний суд не навів переконливого мотивування, яке б указувало, що подання захисником клопотання було направлено на затягування судового розгляду, що дії захисника мали системний характер, що апеляційний суд проаналізував і зіставив поведінку захисника на більш ранніх етапах кримінального провадження і це дозволяло йому дійти таких висновків.
Дотичний підхід застосовано колегією суддів Другої судової палати ККС ВС у постанові від 15 травня 2025 року у справі № 278/3104/17 (провадження № 51-5320км24), де Суд відхилив подібні доводи сторони захисту з тих підстав, що остання зловживає своїми процесуальними правами щодо відкладення апеляційного розгляду, серед іншого, з огляду на перебування захисника у відпустці до моменту закінчення строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності, що, зокрема, призведе до порушення прав інших учасників процесу.
Справа, що передається до об’єднаної палати ККС ВС:
За обставинами справи № 285/1242/17 вироком Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 25 квітня 2025 року особу визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
18 липня 2015 року близько 10:10 обвинувачений керував автопоїздом DAF у складі з напівпричепом – цистерною, яким зупинився на 233 км автодороги Київ – Чоп, у місці для розвороту транспортних засобів, зайнявши при цьому крайнє ліве положення на проїзній частині у напрямку м. Києва. Суд першої інстанції встановив, що обвинувачений перед початком маневру розвороту не надав переваги в русі зустрічному транспортному засобу, виїхав на зустрічну смугу руху, де здійснив зіткнення з автомобілем MAZDA CX-7. Не погодившись з вказаним вироком, обвинувачений оскаржив його до Житомирського апеляційного суду.
02 липня 2025 року за клопотанням прокурора апеляційний суд призначив обвинуваченому захисника, якого зобов’язав прибути для участі в апеляційному розгляді 07 липня 2025 року. 03 липня 2025 року йому було надано доручення для захисту за призначенням. 07 липня 2025 року засідання було перенесено на 09 липня 2025 року за відсутності у захисника достатнього часу для ознайомлення з матеріалами справи. 07 липня 2025 року захисник довів до відома апеляційного суду про те, що в нього запланована відпустка з 14 до 30 липня 2025 року. Про це ж він попередив як Раду адвокатів Житомирської області, так і Північний міжрегіональний центр з надання безоплатної правової допомоги.
09 липня 2025 року захисник подав клопотання про перенесення засідання у зв’язку із його завантаженістю по справам та відсутністю достатнього часу зустрітися з обвинуваченим, який знаходився в слідчому ізоляторі, для визначення правової позиції захисту. Суд апеляційної інстанції засідання, призначене на 09 липня 2025 року, переніс на 10 липня 2025, а крім того, без їх погодження із захисником визначив дати наступних засідань 14, 15 та 16 липня 2025 року. 10 липня 2025 засідання не відбулося через повітряну тривогу, яка тривала до 13:04.
Захисник з цих підстав завчасно надсилав клопотання про перенесення судових засідань 14, 15 та 16 липня 2025 року. Однак у судовому засіданні 16 липня 2025 року апеляційний суд відмовив у задоволенні клопотання захисника і ухвалив проводити апеляційний розгляд без участі сторони захисту, за наслідком чого залишив без задоволення апеляційну скаргу захисника.
Оцінивши поведінку обвинуваченого щодо участі його захисників в судовому засіданні, апеляційний суд дійшов висновку, що обвинувачений та його захисники недобросовісно користуються своїми процесуальними правами, зловживають своїм правом на відкладення судового розгляду. З метою дотримання критерію розумності строку розгляду справи в суді апеляційної інстанції в межах строків, визначених ст. 49 КК України, оцінивши сукупність всіх обставин цієї справи, зокрема тривалість судового розгляду, своєчасність призначення головуючим судових засідань щодо судового розгляду кримінального провадження, часові інтервали між ними, причини, що зумовили відкладення судових засідань, їх об’єктивність, поважність та обґрунтованість, апеляційний суд визнав процесуальну поведінку сторони захисту, зокрема, обвинуваченого та захисників, які усвідомлювали що спливає строк давності притягнення до кримінальної відповідальності, недобросовісною та спрямованою виключно на уникнення обвинуваченим кримінальної відповідальності. Не погодившись з ухвалою Житомирського апеляційного суду, захисники оскаржили її до Верховного Суду.
Беручи до уваги зміст доводів поданих касаційних скарг, колегія суддів ККС ВС погодилася з висновками апеляційного суду, за яким обвинувачений та його захисники недобросовісно користувалися своїми процесуальними правами на етапі апеляційного перегляду та зловживали своїм правом на відкладення судового розгляду.
Проте застосований колегією суддів Третьої судової палати ККС ВС у постанові від 05 липня 2023 року у справі № 722/889/21 (провадження № 51-2038км23) підхід, за яким неявка адвоката у судове засідання з підстави перебування останнього у відпустці є поважною причиною неприбуття особи на виклик, перешкоджає оцінці Судом доводів сторони захисту про поважність причини неявки в судове засідання захисника за критеріями оцінки добросовісності процесуальної поведінки, застосованими Першою судовою палатою у постанові від 10 вересня 2024 року у справі № 452/2866/22 (провадження № 51-7624км23) та Другої судової палати в постанові від 15 травня 2025 року у справі № 278/3104/17 (провадження № 51-5320км24).
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати ККС ВС у справі № 285/1242/17 у постанові від 12 лютого 2026 року постановив, що з метою формування єдиної правозастосовчої практики та відступу від висновків Верховного Суду в постанові від 05 липня 2023 року у справі № 722/889/21 (провадження № 51-2038км23) слід передати на розгляд об’єднаної палати ККС ВС кримінальне провадження.
Мотиви передачі справи до обʼєднаної палати ККС ВС:
В обґрунтування своєї позиції Суд зазначив, що відповідно до приписів ст. 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок, яке забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.
Водночас, відповідно до ст. 74 Кодексу законів про працю України, надання щорічних (основних та додаткових) відпусток зі збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати передбачено громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Також, у ст. 2 Закону України «Про відпустки» встановлено, що право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.
Надати право на відпустки таким особам мав на меті законопроєкт № 10357 від 18 грудня 2023 року щодо внесення змін до Закону України «Про відпустки», проте він не розглянутий парламентом.
Отже, для адвокатів, які здійснюють свою діяльність як самозайняті особи та не є суб’єктами трудових правовідносин, право на відпустку не передбачено законом.
Відповідно, саме по собі посилання адвоката, який здійснює повноваження захисника як самозайнята особа, на перебування у відпустці як на поважну причину неприбуття в судове засідання, не ґрунтується на вимогах закону, отже відокремлено від інших вагомих обставин, про які йдеться в ст. 138 КПК, не може бути визнано поважною причиною неявки в судове засідання.
Така заява захисника не може бути підставою для відкладення судового засідання, оскільки відпустка для самозайнятої особи не передбачена, а ні профільним законом про адвокатську діяльність, а ні трудовим законодавством, а ні Конституцією України.
В свою чергу реалізація права на відпочинок, який є передбачуваною обставиною, має бути пов’язана із завчасними заходами щодо забезпечення захисником своєї участі в судовому засіданні з урахуванням планів на відпочинок.
За відсутності обставин, про які йдеться в ст. 138 КПК, захисник, який за законом має право на відпустку, також має завчасно повідомляти суд про свої плани, і за необхідності може скасувати, перервати її або ж змінити її графік.
Плани на відпочинок є передбачуваною обставиною, про яку сторона захисту знає заздалегідь, і які не можуть вступати в протиріччя із вимогою закону про добросовісне користування процесуальними правами, зокрема, правом на відкладення судового розгляду на іншу дату.
Безвідносно до того, чи перебуває адвокат у трудових відносинах чи ні, реалізуючи своє право на відпочинок, він має діяти у спосіб, який найменше вплине на утруднення можливості надання професійної правової допомоги клієнту.
Право на відпочинок і використання такого права в якості прикриття свого небажання з’являтися у судові засідання, є діаметрально протилежними правовими ситуаціями, вирішення яких по суті залежить від обставин конкретного кримінального провадження.
Саме по собі посилання адвоката на перебування у відпустці, яке не можна вважати завчасним у разі, коли процес не можна перенести без порушення строків, зокрема, передбачених ст. 49 КК, не може бути визнано поважною причиною неявки в судове засідання.
Принцип безперервності судового розгляду вимагає від суду та учасників провадження, серед яких і захисники, впорядковувати реалізацію права на відпочинок в такий спосіб, який не призводить до неможливості реалізації завдань кримінального провадження, визначених приписами ст. 2 КПК, в строки, визначені законом.
Правом на відпочинок адвокат може користуватись на свій розсуд залежно від зайнятості в судовому процесі. Належною процесуальною поведінкою буде приведення свого графіка (щодо відпочинку) у відповідність із тим, щоб він міг прибути у судове засідання, за виключенням обставин, які об’єктивно унеможливлюють з’явлення на виклик. Такою обставиною не є таке планування своєї відпустки, яке не можна вважати завчасним у розумінні забезпечення безперервності судового розгляду в установлені строки.
Необхідно зважати на те, що принцип добросовісності, як загальноправовий принцип, передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки, серед інших, і захисника при виконанні ним своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх процесуальних прав.
Заборона чинити протиправні перешкоди у здійсненні правосуддя є змістовною складовою обов’язку діяти добросовісно. Недотримання такого принципу тягне негативні процесуальні наслідки для сторони кримінального провадження, яка зловживає своїми процесуальними правами.
Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що зловживання правом є спотворенням правосуддя, коли захисник, який є невід’ємною складовою його здійснення, надає своїм діям видимість юридичної правильності, натомість насправді використовує в цілях, які є супротилежними тим, задля досягнення яких закон наділяє захисника відповідними процесуальними правами.
На переконання судової колегії, порушення принципу добросовісності мало місце у даній справі, де сторона захисту, як обвинувачений, так і захисники, зловживали процесуальними правами в формі штучного затягування кримінального процесу внаслідок поведінки, яка перешкоджає винесенню рішення у справі в межах строку, визначеного приписами ст. 49 КК.
Колегія суддів аж ніяк не ставить під сумнів право на відпочинок адвоката, водночас вважає, що про свої плани відпочивати адвокат має завчасно попередити суд, який здійснює провадження в конкретній справі, задля належної організації судового розгляду, зокрема, із урахуванням вимог щодо дотримання розумних строків провадження, серед яких і визначені в ст. 49 КК, як в цій справі, коли відкладення апеляційного розгляду за заявою адвоката, яку не можна вважати завчасною, де він посилається на перебування у відпустці, при цьому, не вказує на поважні в розумінні ст. 138 КПК причини, призведе до закінчення строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності та унеможливить в належний спосіб виконання завдань, визначених ст. 2 КПК, серед іншого, призведе до порушення прав інших учасників процесу.
Не вбачається, що є підґрунтя вважати завчасним повідомлення від захисника. в судовому засіданні 07 липня 2025 року про те, що він 14, 15, 16 липня 2025 року не зможе брати участь у судовому розгляді через відпустку з 14 по 30 липня 2025 року у цьому провадженні, де до закінчення строку відпустки захисника спливали строки, визначені в ст. 49 КК щодо давності відповідальності за вчинення необережного тяжкого злочину, і процесуальна ситуація не дає підстав сприймати дії захисника як добросовісне використання наданих законом процесуальних прав щодо звернення до суду із клопотаннями про відкладення судового розгляду, призначеного на 14, 15, 16 липня 2025 року, через перебування захисника у відпустці.
Не змінює такої оцінки і посилання захисника на письмові повідомлення, адресовані захисником Раді адвокатів Житомирської області та Північному міжрегіональному центру з надання безоплатної правової допомоги із повідомленням про те, що він буде перебувати у відпустці з 14 по 30 липня 2025 року, складені і підписані 07 липня 2025 року, тобто за тиждень до визначених судом наступних дат судового розгляду.
Враховуючи, що сторона захисту в касаційних скаргах ставить під сумнів висновки апеляційного суду про зловживання процесуальними правами лише захисником, відповідні аспекти його процесуальної поведінки в цьому провадженні набувають вагомого значення для вирішення питання про оцінку оскарженого рішення апеляційного суду на предмет відповідності вимогам статей 20, 370, 419 КПК .
P.S. У вказаному кримінальному провадженні захист обвинуваченого здійснюють адвокати Михайло Самуляк, Павло Дзюба та Володимир Крижанівський.
Право на відпочинок - це не привілей, а конституційна гарантія. Це не лише питання особистого комфорту, а й запорука якісної правничої допомоги, адже перевантажений і виснажений захисник об’єктивно не може забезпечити належний рівень захисту.
Саме тому важливо не лише декларувати це право, а й активно його відстоювати. Якщо адвокатська спільнота не буде послідовно захищати своє право на відпочинок, існує ризик формування практики, в якій професійне вигорання стане нормою, а участь у процесі - безальтернативним обов’язком незалежно від фізичних і психологічних ресурсів. Така тенденція неминуче вплине і на якість правосуддя загалом.
А у контексті справи № 285/1242/17 слід поставити собі ключове запитання, а хто винен в тому, що суд першої інстанції розглядав справу майже 10 років?
Призначення більш м'якого покарання національним кримінальним судом з підстави надмірної тривалості провадження може становити адекватне визнання та достатнє відшкодування затримок у цьому провадженні, за умови, що скорочення є чітким та вимірюваним (рішення ЄСПЛ у справі «Чіарелло проти Німеччини» (Chiarello v. Germany), 2019, §§ 54-59).
Ми б хотіли почути Ваші думки з цього приводу чи повинна відпустка адвоката визнаватися поважною причиною для відкладення розгляду справи і де проходить межа між законною реалізацією права на відпочинок та зловживанням процесуальними правами.
Найцікавіші та найбільш аргументовані думки з цієї дискусії ми використаємо у процесуальних документах для формування судової практики. Сьогодні як ніколи важливо відстояти право адвоката на відпочинок, адже мова йде не лише про інтереси професії, а й про гарантії ефективного захисту прав людини. У єдності - сила, спільна позиція адвокатської спільноти здатна забезпечити належний баланс між правами сторін і завданнями кримінального провадження.
