Законодавство визначає, що виникнення права власності та інших речових прав на нерухоме майно — це те, що обов’язково потребує реєстрації на основі державних правил. Дана процедура має безліч нюансів, тому звичайні люди надають перевагу допомозі компетентних юристів.
Але навіть в ситуації, коли вам допомагає юрист з нерухомості, важливо і самостійно розібратися хоча б в деяких основоположних нюансах, про які ми й поговоримо у даній статті.
Суб’єкти державної реєстрації: хто фіксує процедуру
Ще не так давно державна реєстрація прав на нерухоме майно цілком була в руках Державної реєстраційної служби України (ДРСУ), яка виконувала роль єдиних можливих реєстраторів. На сьогодні ситуація змінилася. Завдяки правкам нормативних актів, процедура стала більш універсальною, зручною і доступною кожному.
До списку реєстраційних суб’єктів тепер відносяться:
- Нотаріуси — до них можна звернутися у будь-якій частині України, з урахуванням місцезнаходження реєстраційного об’єкта.
- Місцеві органи влади (сільська, селищна міська рада в особі голови чи секретаря з доступом до реєстру) — з компетенцією на території області, відповідно до якої розповсюджується їх юрисдикція.
Що треба робити для реєстрації права власності
З минулого підзаголовка можна зрозуміти, що, перше, що потрібно зробити — це звернутися до місцевого органа влади або до нотаріуса. Далі порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно буде наступним покроково:
- посадова особа / реєстратор формує два примірники реєстраційної заяви;
- обидві сторони проставляють свої підписи на двох примірниках заяви;
- один з документів передається заявнику, а інший залишається у посадової особи / реєстратора, котрий ініціює реєстрацію в електронній базі даних разом з використанням додаткових документів.
До документів, які обов’язково потрібно мати для успішної реєстрації права власності, відносяться:
- заява;
- паспорт;
- ідентифікаційний код;
- договір купівлі-продажу, дарування або інший документ про перехід або виникнення права власності;
- довідка з БТІ (у разі надання письмового запиту для її отримання реєстратором);
- чек, підтверджуючий сплату адміністративного збору.
Подача документів нотаріусу / реєстратору здійснюється у вигляді передачі оригінальних документів. Після цього він робить їх електронні копії для перенесення в електронну базу даних.
Якщо після подачі й перевірки документів реєстратор задовольняє заяву, то надалі він працює над тим, щоб перенести відомості до електронного Державного реєстру прав на нерухоме майно. Ця база даних являється єдиним хабом, що збирає, обробляє, зберігає і видає по запиту дані.
Публікація рішення про реєстрацію права власності у цьому реєстрі — це і є факт того, що власність з даного моменту вважається зареєстрованою.
Як довго проходить реєстрація та що видається по її завершенню
Після внесення заяви до реєстру, закріплення прав власності проводиться у строки, які не перевищують 5 робочих діб.
Раніше, в момент коли завершувалася державна реєстрація права власності, власнику нерухомості видавався відповідний документ. Наразі видається лише інформація про внесення відомостей у реєстр. Тобто, фактично фіксація права власності здійснюється лише в електронному вигляді в базі даних державного реєстру. Ніяких фізичних підтверджувальних документів про це право не існує.
Можна попросити виписку про рішення з держреєстру у паперовій або електронній формі. Але це буде просто інформаційний лист, без будь-яких печаток, підписів.
Загальні висновки по процедурі реєстрації прав власності на нерухоме майно
На сьогодні реєстрація прав власності на нерухоме майно значно спростилася і стала швидкою процедурою. Однак, уважний підхід до її здійснення через державного реєстратора дозволить зекономити сили, нерви, а іноді й гроші. Тому, якщо власних знань і досвіду не вистачає, краще звернутися за допомогою. Консультація юриста з нерухомості онлайн або офлайн суттєво допоможе і дозволить не зробити помилок, які можуть спровокувати втрату дорогоцінного часу або коштувати надто дорого.
